На межі подвір'я Софійсько­го собору, одним фасадом звернений до Софійської пл., другим виходить на Рильський пров. Належав Управлін­ню Києво-Софійського митрополичого дому. Первісний проект триповерхо­вого будинку на цьому місці (арх. В.Ніколаєв, 1883) не був реалізова­ний. Існуючу будівлю споруджено за проектом та під керівництвом єпархі­ального арх. Є. Єрмакова. У 1898—99 побудовано триповерховий з підвалом об'єм; 1904—05 надбудовано четвертий поверх за проектом того самого архітектора. У будівлі передбачалися прибуткові квартири та мебльовані кімнати для приїжджих священиків, перший поверх відводився під магазин. При будівництві було знесено частину монастирського цегляного муру 18 ст.

В архітектурі будинку використано елементи історичних стилів (зокре­ма, російського) у цегляній інтерпре­тації.

Чотириповерховий, цегляний, перекриття плоскі по дерев'яних балках, покрівля металева по дерев'яних крок­вах. У плані Ш-подібний. Складається з двох симетричних секцій на Софій­ській пл., що містять по одній п'яти - кімнатній квартирі на поверсі, та торцевої секції з проїздом з боку Рильського пров., де були шести- кімнатні квартири та установи. Сходові клітки — парадні (з верхнім освітлен­ням) та чорні. Внутрішнє планування квартир анфіладно-коридорного типу характеризувалося виділенням голов­ної кімнати-вітальні.

Обидва чолові фасади вирішено одна­ково. Завдяки ритмічно розташованим прямокутним прорізам та одноманіт­ності архітектурних деталей мають характер рівномірно декорованих пло­щин. Головну вісь зверненого до площі фасаду виділено центральною та біч­ними розкріповками, композиційну роль яких підсилено арковими вікна­ми надбудованого верхнього поверху. Вертикальні лінії розкріповок, наріжжя та віконні лутки оформлено тричвертєвими валиками, прикраше­ними витим орнаментом. Ярусність тектоніки фасадів виявлено за допо­могою великомірного рустування стін другого — третього поверхів, між­поверхових поясів, горизонтальних декоративних вставок, орнаментованих плетінками та пальметками. Розвину­те завершення споруди складається з профільованого карниза з сухариками та широкого, декорованого аркатурою фриза, який в межах розкріповок за­повнено поділеними на квадрати ліп­ними панно з рослинним орнаментом. В інтер'єрах багатьох квартир зберігся ліпний декор та кахляні груби. Найбільш пишним оздобленням вирізня­ються кімнати-вітальні.

Споруда являє інтерес своїм розташу­ванням та високими архітектурно - мистецькими якостями.

1900 - 17 у квартирі № 10 на другому поверсі жив будівничий споруди Єрма­ков Євген Федорович (1868—1917) — архітектор, у 1898—1917 — київський єпархіальний архітектор. Автор про­ектів багатьох київських храмів, зокре­ма, Благовіщенської митрополичої  церкви в ансамблі Києво-Печерсько: лаври, Покровської церкви на Пріорці, Пантелеймонівської церкви у Феофанії та ін. Проектував також будівлі Київського православного релі­гійно-просвітницького товариства (вул Велика Житомирська, 9), церковно- учительської семінарії (вул. Баггову- тівська, 2), лікарняні корпуси Києво - Печерської лаври та Києво-Покровського монастиря, будував приміщення Київської духовної семінарії (вул Смирнова-Ласточкіна, 20).

1905—12 у цьому будинку проживаї Іваницький Кароль Людвігович (1870 – 1940) -  архітектор, автор проекту житлового будинку на вул. Б. Хмельниць­кого, 32 (1912).

Тепер секції з боку Софійської пл. використовуються під житло; з боку Рильського пров. розміщено Управлін­ня внутрішніх справ м. Києва [356].