Софійська брама (була розташована майже на перехресті вулиць В. Житомирської та Володимирської) належить до системи укріплень Старокиївської гори від середини XVII ст., сполучаючи «місто Володимира» із «містом Ярослава». Влаштовано браму над проїзжою дорогою, яка проходила від Золотих воріт до одного із шляхів на Поділ (Київської брами та Андріївського узвозу), тобто повторюючи напрямок сучасної Володимирської вулиці. Цю дорогу позначено як на плані І. Ушакова 1695 р., так і на першому інструментальному плані 1745 р.

Брама мала декілька назв, як-то «Батиєві» (за легендарним переказом саме через них увірвалися монгольські війська в дитинець) та «Градські врата». На плані Києва 1745 р. вона випадково підписана як «Київська брама»^[1]. Історія брами цікавить дослідників Київа вже понад 200 років, які акцентують увагу на часі їх виникнення та функціонування. Зовнішній вигляд брами в другій половині XVII ст. цікавив лише В. О. Харламова та Г. В. Алферову, котрі навели фрагменти писемних джерел того часу та зображення воріт на плані міста 1695 р., але докладно не зупинилися на цьому. Щодо конструкції брами та її змін протягом другої половини XVII та в XVIII ст., то питання лишається відкритим і потребує подальших досліджень.