Чотирнадцятиповерховий, з дванадця­тьма житловими поверхами. Стіни об­лицьовано блоками з дрібного кера­мічною плиткою. На першому поверсі містяться аптека, театральна каса, виставочна зала і магазин квітів. Є негативним прикладом порушення масштабу і архітектурної цілісності містобудівного середовища.

У цьому будинку проживали: 1970–93 у квартирі № 93 – Бабій Борис Мусійович (1914–93) – правознавець, акад. АН УРСР (з 1972), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). 1968–88 – акад.-секретар Відділення економіки, історії, філософії та права АН УРСР, з 1988 – радник Президії АН УРСР. Завідувач відділу (1969–88), директор (1974–88) Інституту держави і права АН УРСР. Наукові праці з теорії та історії держави і права, історії право­вої науки. Відзначений Державною премією УРСР (1981).

У 1970-х рр. у квартирі № 33 – Бєлєвцев Яків Миколайович (1912–93) – геолог, акад. АН УРСР (з 1967). За­відувач відділу (з 1969), заступник директора (1978–88) Інституту гео­хімії і фізики мінералів АН УРСР (з 1993–Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення). Автор наукових праць, присвячених дослідженню бу­дови й умов утворення залізорудних та рідкіснометалевих родовищ Укра­їнського щита, теорії метаморфоген­ного рудоутворення. У цей період відзначений Державними преміями УРСР (1973) та СРСР (1974). З 1980-х рр. мешкав на Дарницькому бульв., 1-а. 1970–88 у квартирі № 102 – Бєліцер Володимир Олександрович (1906–88) – біохімік, акад. АН УРСР (з 1957), заслужений діяч науки УРСР (з 1970). Завідувач відділу (1945–87), директор (1969–72) Інституту біохімії АН УРСР. Досліджував біохімію клітинного ди­хання, вивчав структури та функцію білка. Відзначений Державною пре­мією УРСР (1987), премією ім. О. Пал- ладіна АН УРСР (1982).

1970–90 у квартирі № 82 – Делімарський Юрій Костянтинович (1904– 90) – хімік, акад. АН УРСР (з 1957), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). Директор (1960–73), завідувач відділу (з 1973) Інституту загальної та неорга­нічної хімії АН УРСР (з 1993 – ім. В. Вернадського). Автор наукових праць з теорії електродних потенціа­лів, електрохімічної кінетики, роз­робки методів одержання рідкісних та тугоплавких металів. Відзначений Державною премією УРСР (1988), пре­мією ім. Л. Писаржевського АН УРСР(1972).

1970–71 у квартирі № 73 – Зеров Дмитро Костянтинович (1895–1971) – ботанік, акад. АН УРСР (з 1948), за­служений діяч науки УРСР (з 1965), директор Інституту ботаніки АН УРСР (1946–63). У період проживання в цьому будинку – завідувач відділу історії флори інституту, почесний член Всесоюзного ботанічного товариства (з 1967) і Болгарського ботанічного това­риства (з 1969). Наукові праці при­свячено систематиці, флористиці й філогенії спорових рослин, болотознавству, ботанічній географії, палео­ботаніці, розвитку ботанічної науки в Україні.

1970–78 у квартирі № 44 – Кавецький Ростислав Євгенович (1899–1978) – патофізіолог-онколог, акад. АН УРСР (з 1951), заслужений діяч науки УРСР (з 1960). У 1960–78 – директор Укра­їнського НДІ експериментальної та клінічної онкології МОЗ УРСР (з 1971 – Інститут проблем онкології АН УРСР, з 1991 – Інститут експери­ментальної патології, онкології і радіо­біології АН України), якому 1978 при­своєно ім'я Р. Кавецького. Досліджував теоретичні та практичні проблеми онкології, засновник української шко­ли онкологів експериментального про­філю. У цей період відзначений Дер­жавними преміями УРСР (1972, 1981 – посмертно).

1970–79 у квартирі № 83 – Кільчевський Микола Олександрович (1909– 79) – вчений у галузі механіки і мате­матики, акад. АН УРСР (з 1969), за­служений діяч науки УРСР (з 1977). Завідувач відділу гідропружності Інституту механіки АН УРСР (з 1959). Автор наукових праць у галузі загаль­ної механіки, теорії оболонок, пруж­ності, удару. У цей період відзначений Державною премією УРСР (1979), пре­мією ім. О. Динника АНУРСР (1977). 1970–73 у квартирі № 26 – Коваленко Анатолій Дмитрович (1905–73) – вче­ний у галузі механіки, акад. АН УРСР (з 1961), заслужений діяч науки і тех­ніки УРСР (з 1964). Директор Інсти­туту механіки АН УРСР (1959–65), в період проживання у цьому будин­ку – завідувач відділу. Наукові праці присвячено питанням термопружності й термопластичності. Відзначений Дер­жавною премією УРСР (1971).

1970–90 у квартирі № 50 – Копитов Віктор Филимонович (1906–90) – вчений у галузі металургії та тепло­техніки, акад. АН УРСР (з 1967), за­служений діяч науки УРСР (з 1981). Директор Інституту газу АН УРСР (1952–85), пізніше – радник при ди­рекції. Автор наукових праць з питань газифікації вугілля і мазуту, теорії спалювання палива, теплообміну в печах, екології повітря.

1970–87 у квартирі № 12 – Кремньов Олег Олександрович (1919–87) – теплотехнік, акад. АН УРСР (з 1976). Керівник відділення і заступник дирек­тора Інституту технічної теплофізики АНУРСР (з 1969). Досліджував пробле­ми інтенсифікації тепломасообмінних технологічних процесів. У період про­живання в цьому будинку відзначений Державною премією УРСР (1983), пре­мією ім. Г. Проскури АН УРСР (1987).

1972–94 у квартирі № 21 – Кухтенко Олександр Іванович (1914–94) – вче­ний у галузі технічної кібернетики, акад. АН УРСР (з 1972), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). Завідувач відділу Інституту кібернетики АН УРСР (1963–88), пізніше – радник при дирекції. Автор наукових праць з питань теорії автоматичного керу­вання, побудови складних технічних систем керування. Відзначений Дер­жавними преміями УРСР (1978, 1991), премією ім. В. Глушкова АН УРСР (1986).

1970-79 у квартирі № 107 – Лазаренко Євген Костянтинович (1912–79) – геолог, акад. АН УРСР (з 1969), за­служений діяч науки УРСР (з 1961). У 1969–71–директор Інституту гео­логічних наук АН УРСР, з 1971 – за­відувач відділу Інституту геохімії та фізики мінералів АН УРСР (тепер Інститут геохімії, мінералогії та рудо­утворення НАН України). Під час про­живання у цьому будинку був віце-президентом Всесоюзного (з 1971) і президентом Українського (1970–78) мінералогічних товариств, почесним членом ряду вітчизняних та зарубіж­них мінералогічних товариств, почес­ним директором Університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні. Наукові праці присвячено загальній та регіо­нальній мінералогії – систематиці й номенклатурі мінералів, їхньому гене­зису, зв'язку конституції мінералів з умовами їхнього утворення, історії мінералогії й місцезнаходженню ко­рисних копалин України і Уралу. Один з авторів «Мінералогічного словника» (1975) й ряду підручників.

1975-97 у квартирі № 38 – Мельничук Олександр Савич (1921–97) – мово­знавець, чл.-кор. АН СРСР (з 1981), акад. АН УРСР (з 1985), заслужений діяч науки і техніки України (з 1991).

1970-78 – акад.-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства АН УРСР. Завідувач відділу Інституту мовознавства АН УРСР (з 1961). Нау­кові праці присвячено загальному і слов'янському мовознавству.

На поч. 1970-х рр. у квартирі № ЗО – Михалевич Володимир Сергійович (1930–94) – вчений у галузі кіберне­тики, акад. АН УРСР (з 1973) і АН СРСР (з 1984), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1990), акад.-секретар Відділення АН України (з 1988), ди­ректор Інституту кібернетики АН УРСР (з 1982). Під час проживання у цьому будинку – завідувач відділу й заступник директора інституту (1962– 82), відзначений Державною премією УРСР (1973), премією їм. М. Крилова АН УРСР (1971). Тематика дослід­жень – теорія оптимальних рішень, економічна кібернетика, концепція інформатизації суспільства. Пізніше проживав на Кловському узвозі, 4; вул. Січневого повстання, 12-6.

1970–75 у квартирі № 72 – Підоплічко Іван Григорович (1905–75) – зоолог і палеонтолог, акад. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1965), акад.-секретар Відділу загальної біо­логії АН УРСР (1966–70). У ці роки очолював Інститут зоології АН УРСР (1965–73), 1973–75 – директор Па­леонтологічного та Центрального нау­ково-природознавчого музеїв АН УРСР, голова Музейної ради при Прези­дії АН УРСР, відповідальний редак­тор журналу «Вестник зоологии», віце-президент Всесоюзного теріологічного товариства. Наукові праці при­свячено зоології, палеонтології, гео­логії, палеогеографії, археології та антропології, охороні природи й му­зеєзнавству, народній творчості. Від­значений Державною премією УРСР (1975).

1970–86 у квартирі № 85 – Поварен- них Олександр Сергійович (1915–65) – мінералог і кристалохімік, акад. АН УРСР (з 1973), заслужений діяч науки УРСР (з 1975). Завідувач від­ділу (з 1969) Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (тепер – Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України). Один із зачинателів кристалохімічного напряму дослід­жень в Україні. Науковий доробок – з питань кристалохімії та хімії міне­ралів, історії мінералогії. Відзначений Державною премією УРСР (1983), пре­мією ім. В. Вернадського АН УРСР (1973).

1970–75 у квартирі № 19 – Погребняк Петро Степанович (1900–76)–лісів­ник і грунтознавець, акад. АН УРСР (з 1948), віце-президент АН УРСР (1948–50), з 1964 – завідувач відділу фізичної географії Сектору географії АН УРСР й відділу Інституту бота­ніки ім. М. Холодного АНУРСР. 1970– 76 – редактор ряду наукових збірни­ків, присвячених розвитку географії України, обміну речовин в екосисте­мах рівнинної частини України, гео­хімії ландшафтів, охороні природи. Один з основоположників порівняль­ної фітоекології. Автор наукових до­сліджень в галузі лісознавства, фізіо­логії живлення деревних і чагарни­кових порід, лісової гідрології, заліс­нення пісків.

1970–82 у квартирі № 95 – Порфир'єв Володимир Борисович (1899–1982) – геолог, акад. АН УРСР (з 1957), ди­ректор Інституту геологічних наук АН УРСР (1963–68). Під час проживання у цьому будинку – завідувач відділу інституту (з 1968). Автор нау­кових праць, присвячених досліджен­ню природи, умов утворення, законо­мірностей просторового розміщення родовищ нафти, газу, вугілля, горючих сланців. Відзначений Державною пре­мією УРСР (1971), премією ім. В. Вер­надського АН УРСР (1980).

1970–75 у квартирі № 38 – Савін Гурій Миколайович  (1907–75) – механік, акад. АН УРСР (з 1948), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1966), віце-президент АН УРСР (1952–57), директор Інституту механіки АН УРСР (1958–59). Підчас проживання у цьому будинку – завідувач відділу інсти­туту, відзначений премією ім. О. Дин- ника АН УРСР (1973). Наукові праці присвячені механіці суцільного се­редовища, історії механіки в Україні. 1970–92 у квартирі № 34 – Смирнов Адріан Анатолійович            (1908–92) – фізик-теоретик, акад. АНУРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1984). У цей період – віце-президент АН УРСР (1970–74), завідувач відділу Інституту металофізики АН УРСР (1955–87), потім – науковий консуль­тант. Автор наукових праць з теорії недосконалих металевих кристалів, зробив значний внесок у розвиток теорії металів та сплавів. Відзначений Державними преміями УРСР (1978, 1988), премією ім. К. Синельникова АН УРСР (1981).

1970–76 у квартирі № 49 – Субботін Серафим Іванович (1906–76) – гео­фізик, акад. АН УРСР (з 1961), заслу­жений діяч науки УРСР (з 1966), 1960– 76 – директор Інституту геофізики АН УРСР, який з 1978 носить його ім'я. 1963–76 – акад.-секретар Відді­лення наук про Землю та Космос АН УРСР. Наукові дослідження при­свячено виявленню основних структур­них закономірностей земної кори. Праці вченого поклали початок новій школі українських геофізиків, ство­ренню стійкої теорії про мантію землі як джерела речовини земної кори, енергії її руху й перетворення. У цей період відзначений Державною пре­мією УРСР (1972), премією ім. В. Вер­надського АН УРСР (1976).

1970–88 у квартирі № 31–Толубинський Всеволод Іванович (1904–88) – теплофізик і теплоенергетик, акад. АН УРСР (з 1964), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). У цей період працював завідувачем відділу Інсти­туту теплофізики АН УРСР, одночасно у 1963–72 – його директор. Науковий доробок присвячено питанням техніч­ної теплофізики та теплоенергетики. Відзначений премією ім. Г. Проскури АН УРСР (1981).

1970–86 у квартирі № 108 – Федоров Євген Павлович (1909–86) – астро­ном, акад. АН УРСР (з 1969), директор Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР (1959–73), одночасно – за­відувач відділу (з 1959). Наукові праці присвячено проблемам обертання Зем­лі, руху полюсів Землі і зв'язку цих явищ з різними геофізичними про­цесами. Розробив метод побудови системи небесних координат, що не залежать від параметрів руху Землі (1971). Заснував школу вивчення руху Землі, яка вперше почала широко за­стосовувати методи теорії випадкових функцій до аналізу астрономічних спостережень. Відзначений Держав­ною премією УРСР (1983).

1970–84 у квартирі № 77 – Шамота Микола Захарович (1916–84) – літера­турознавець, акад. АН УРСР (з 1967), акад.-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства АН УРСР (1966–71). Директор Інституту літера­тури АНУРСР (1961–78), одночасно – завідувач відділу (з 1957). Досліджував сучасний літературний процес в Украї­ні. Відзначений Державною премією УРСР їм. Т. Шевченка (1978).

1970–93 у квартирі № 3 – Шпак Марат Терентійович (1926–93) – фізик, акад. АН УРСР (з 1990), заслужений діяч науки УРСР (з 1986). Директор Інсти­туту фізики АН УРСР (1970–87), одно­часно завідувач відділу (1966–93). Автор наукових праць у галузі фізики твердого тіла, квантової електроніки, нелінійної оптики; брав участь у ство­ренні серії лазерів. Відзначений Дер­жавними преміями УРСР (1974, 1986). Мешканцями будинку були також члени-кореспонденти АН УРСР: Арбузов Мойсей Петрович (1908–84) – вчений у галузі фізики металів (квар­тира № 70); Гуслистий Костянтин Григорович (1902–73) – історик та етнограф (квартира № 20); Зосимович Володимир Павлович (1899–1981) – генетик і селекціонер (квартира № 42); Кирилюк Євген Прохорович (1902–88) – літературознавець (квартира № 28); Куриленко Онисим Данилович (1904–82)–хімік (квартира № 79); Кучеров Пантелеймон Степанович (1902–73) – вчений у галузі гірничої механіки (квартира № 53); Латишев Георгій Дмитрович (1907–73)–фізик (квартира № 78); Московець Семен Микитович (1900–71) – вірусолог (квартира № 24); Попов Павло Мико­лайович (1890–1971) –літературозна­вець, фольклорист, мистецтвознавець (квартира № 74); Черніков Сергій Миколайович (1912–87) – математик (квартира № 103); Шевченко Федір Павлович (1914–95) – історик (квар­тира № 9).

1979 в проході на подвір'я будинку на правому уступі фасаду встановлено меморіальну дошку П. Погребняку з барельєфним портретом вченого (ск. І. Гончар, арх. А. Ігнащенко).