Двоповерховий, з підвалом, цегляний, тинькований, у плані П-подібний (з крилами різної довжини). У центрі головного фасаду розташовано вхід з відкритим ганком. На другому поверсі йому відповідав балкон (втра­чено). Цокольна частина рустована, вікна прямокутні, без обрамлення; вікно першого поверху оздоблено про­стими заглибленими лиштвами, дру­гого – декоровано  напівциркульними сандриками. Фасади оперізують про­фільовані міжповерхові пояски та роз­винений фриз. Карниз великого виносу на консолях, що увінчує будівлю, надає їй величного вигляду. Головний фасад з бічними розкріповками, ледь про­кресленими на поверхні стіни, але по­значеними центрально розташованими вікнами, втопленими в ніші. Дах чо­тирисхилий, під бляхою. Наприкінці 19 ст. крила було розширено за раху­нок прибудови з боку внутрішнього подвір'я, в правому крилі з'явилися додаткові сходи і вихід на подвір'я з металевим козирком на ажурних кованих кронштейнах над дверима. Прибудовані цегляні стіни не тинь­ковано. Внутрішнє планування кори­дорне (пізнішого походження, вико­нано під час добудови крил), з дво­бічним розташуванням приміщень. Перекриття плоскі по балках. Зберег­лися металеві ковані ґрати парадних сходів, ліпне оздоблення стель у ба­гатьох кімнатах першого й другого по­верхів – карнизи, розетки, ретельно опрацьовані деталі. Ліворуч від голов­ного фасаду збереглися рештки в'їзної брами, виконаної в цегляному стилі. Правим торцем будинок впритул межує з брандмауером сусіднього колишнього прибуткового будинку (вул. Л. Толстого, 13). На подвір'ї част­ково збереглося старе брукування.

1858–61 в будинку, який належав поміщикові Березовському, містилася канцелярія попечителя Київського нав­чального округу, хірурга і педагога Пирогова Миколи Івановича (1810–81), цензурний комітет і квартира для бідних студентів. М. Пирогов робив спробу придбати цей будинок із фліге­лем під університетські клініки.

У 2-й пол. 19 ст. в будинку проживав Рахманінов Іван Іванович (1826–97) – вчений у галузі механіки, професор кафедри прикладної математики (з 1857), декан фізико-математичного факультету (1868–75 і 1880–81), про­ректор (1875–79), з 1881 – ректор університету св. Володимира.

На поч. 20 ст. другий поверх бу­динку займала родина Д. Карпеки, старший син якого Олександр Данило­вич (1894–1918) став одним із перших українських авіаконструкторів та льот­чиків. На подвір'ї садиби споруджував літаки власної конструкції. Молодша донька Д. Карпеки – Ганна (за чоло­віком – Артоболевська; 1905–88) – музичний педагог. Серед її учнів було багато лауреатів міжнародних конкур­сів, зокрема піаніст О. Насєдкін.

З 14 жовтня до 5 грудня 1917 у по­мешканні Карпек проживав Нарбут Георгій Іванович (1886–1920) – гра­фік, згодом ректор Української дер­жавної Академії мистецтва (з 1919). У ці місяці створив кілька композицій з відомої серії «Українська абетка», зокрема літери «Ч».

У ті ж роки разом із родиною Карпек в цьому будинку мешкав Клименко Пилип Васильович (1887–1955) – істо­рик. 1925–37 працював у різних уста­новах ВУАН, у т. ч. в Інституті історії України. Написав ряд праць з еконо­міки та соціальної історії України. У 1937 його було заарештовано й ви­слано з Києва. Трагічно загинув 1955. Деякий час тут містилося Київське то­вариство грамотності (1892–1908).

1992 на фасаді будинку на пошану­вання Г. Нарбута встановлено брон­зову меморіальну дошку з рельєфним профільним портретом митця, із сти­лізованими «нарбутівськими» соняш­никами в кутках (ск. В. Клоков, арх. М. Кислий).

Тепер у будинку розміщено ректорат Національного університету ім. Т. Шев­ченка.