Склада­ються з двох споруд — фасадного бу­динку, що стоїть на червоній лінії забудови вулиці, та розташованого по периметру подвір'я флігеля. Належала 3. Кониському — голові попечительської ради Комерційного училища Товариства поширення у м. Києві середньої комерційної освіти із спільним завчанням. Училище містилося тут з 1907.

Фасадний будинок чотириповерховий, з мансардою та підвалом, цегляний, у плані близький до прямокутника, односекційний. З боку подвір'я — два бічні ризаліти, в яких влаштовано чорні ходи. Чоловий фасад симетричний, оформлений у стилі неоренесанс. Центральну вісь будівлі виділено пілястрами на всю висоту, на першому поверсі — проїздом на подвір'я та ґанком з високими дверима, що завершені архівольтом; між пілястрами на трьох верхніх поверхах — по два великих вузьких вікна з арковими перемичками, в мансарді — трикутний щипець з віконним прорізом. Бічні осі акцентовано згрупованими по три вузькими вікнами також з арковими перемичками, які фланкуються пілястрами (на першому поверсі — рустованими). В оформленні четвертого поверху використано т. зв. венеціанські вікна, декоративне оздоблення яких надає будинку особливої привабли­вості. Первісне внутрішнє планування частково втрачене.

Флігель чотириповерховий, з підвалом і мансардним поверхом, цегляний, у плані П-подібний. Бічними ризалітами з'єднаний з фасадним будинком, вна­слідок чого утворилося замкнене внутрішнє подвір'я. Композиція фа­садів асиметрична, її тектоніку ви­значає схема поярусного членування (міжповерхові тяги, карнизи, між- віконні пілястри). Архітектурний де­кор фасадів — лиштви вікон, карнизи з сухариками, пілястри, орнаменти — модельовано в цеглі. Внутрішнє пла­нування секційне.

Будівлі органічно вписані в ансамбль забудови вулиці, мають містобудівну цінність як архітектурний комплекс, що зберіг структуру міської садиби кін. 19 ст.

1910—11 тут мешкав Нечуй-Левицький Іван Семенович (1838—1918) — пи­сьменник, автор численних повістей, зокрема «Микола Джеря», «Кайдашева сім'я», «Хмари» та ін., в яких відображено українське пореформене життя. У цей час письменник працював над нарисом «Апокаліпсична картина в Києві» (1910), статтею «Українська декадентщина», повістю «Неоднако­вими стежками», оповіданням «В диму і полум'ї» тощо. Дія багатьох творів Нечуя-Левицького розгортається в Києві.

1911—17 І. Нечуй-Левицький прожи­вав у Києві за різними адресами: на вул. Львівській (тепер Артема), в будинку, що належав київському лікарю-окулісту Думитрашку; в кін. 1917 — на поч. 1918 — в будинку інж. О. Копилова, що на Діонісівському (тепер Бехтеревському) пров., 8 (не збереглися). Останнім місцем перебу­вання письменника була Дегтерьовська богадільня (вул. Дегтерьовська, 19), де він і помер 15 квітня 1918.

На поч. 1910-х рр. в комерційному училищі викладали: історію — Д. До­рошенко — історик, публіцист, гро­мадсько-політичний діяч; Слово Бо­же — протоієрей В. Липківський — церковний діяч, з 1905—настоятель Покровської церкви на Солом'янці; російську мову — І. Огієнко — церков­ний і державний діяч, історик, етно­граф, письменник, перекладач; фран­цузьку мову — С. Русова — педагог, просвітителька, громадська діячка. Тепер тут міститься поліграфічний факультет Національного технічного університету [360].