У рядовій забудові. Відіграє роль акценту в ансамблі вулиці. Один з перших в Україні банківських будинків, зведе­них у неоросійському стилі. Автор про­екту — арх. О. Кобелєв. Після завер­шення будівництва триповерховий, у 1953 надбудовано четвертий поверх. При цьому один з криволінійних фронтонів головного фасаду та на­ріжну вежу було піднято, другий — втрачено, внаслідок чого загальні про­порції змінилися. У плані Т-подібний, витягнутий у глибину ділянки, має тридільну функціонально-зоновану структуру. У фасадній частині роз­ташовано службові приміщення й малі зали, у центральному об'ємі — опера­ційну залу, у тильній частині місти­лися квартири службовців. Операційна зала має двобічне освітлення, оздоб­лена трьома парами металевих колон. Матеріал стін— цегла. Перекриття бетонні, цокольна частина — бетонна, імітує природний камінь. Відзначає­ться високою якістю обробки. Компо­зиція головного фасаду асиметрична, з тридільним членуванням, наріжжя увінчує вежа із оригінальним наме­товим покриттям. Мотиви давньо­руської архітектури введено у форми вхідного порталу, вікон другого по­верху, орнаментику майолікових вста­вок фриза. У декорі огорожі балко­ну — барельєфи із зображеннями дав­ньоруських воїнів.

Ліворуч до будинку прилягає в'їзна брама з хвірткою аркової форми. Будинок зведено для Київського від­ділу Селянського поземельного та Дворянського земельного банків. Ці взаємопов'язані урядові установи при­значалися для здійснення більш гнуч­кої аграрної політики: поміщики та деякі селяни продавали або закла дали землю через банк, селянство зс допомогою банку збільшувало сво наділи. Банки підтримували на певному рівні ціну на землю, під час аграрно реформи П. Столипіна сприяли ви діленню селянам хуторів та відрубів. Націоналізовані 1919.

Тепер тут міститься Центральний теле­граф міста [361].