Вернадський Володимир Іванович (1863—1945) — мінералог, кристалограф, основоположник геохімії, біогеохімії, гідрогеохімії, вчень про ноосферу і біосферу, природознавець, філософ, громадсько-політичний діяч, акад. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1912). З червня 1917 жив в Україні. Був головою комісії з вироблення законопроекту про заснування Української академії наук у Києві, її перший президент (27 листопада 1918—23 квітня 1921). Одночасно керував кафедрою мінералогії Фізико-математичного відділу, комісією з вивчення природних багатств України, комітетом із заснування Національної бібліотеки УАН, був членом комісії Вищої школи при Міністерстві народної освіти та мистецтва Директорії УНР від УАН, постійної комісії для складання біографічного словника діячів України, секції прикладної фізики та ін. Розробив теорію про провідну роль живих істот у геохімічних процесах та еволюційну теорію походження мінералів. З кінця 1921 — у Петрограді. Ім'я вченого носить Національна бібліотека НАНУ. Президією АН УРСР засновано премію ім. В.Вернадського (1973). Мешкав у Києві на вулицях Тарасівській, 10 і Микільсько-Ботанічній, 1/16. Ім'ям В. Вернадського названо бульвар у місті. 
Пам'ятник, виконаний з монолітної брили червоного граніту, встановлено на невисокому стилобаті та кубічному п'єдесталі. Зображено вченого, який сидить у кріслі й тримає в лівій руці уламок мінералу. Погляд його пильний і зосереджений. Голова нахилена до правого плеча, права рука куйовдить бороду. Постать вирізняється підкресленою фронтальністю композиції, площинно-узагальненою пластикою фігури та більш детально-реалістичним опрацюванням рук і голови. У горішній частині постаменту викарбувано напис: ім'я і дати життя зображеного [1001].