На базі лабораторії кристалізації цього інституту, а також відділу металофізики Інституту чорної металургії АНУРСР та відділу дифузійних процесів Інституту фізики АН УРСР у 1945 в Києві було відкрито Лабораторію металофізики АН УРСР, що мала статус науково-дослідного інституту. У 1955 її реорганізовано в Інститут металофізики АН УРСР (тепер — НАН України), з 1996 носить ім'я акад. АН УРСР і АН СРСР Курдюмова Георгія Вячеславовича (1912—96) — засновника вітчизняної наукової школи металофізиків, директора Лабораторії металофізики АН УРСР у 1945—51 (розміщувалася на вул.Терещенківській, 3).

У лабораторному корпусі Інституту металофізики (споруджений 1965 на червоній лінії забудови вулиці; чотириповерховий, цегляний) працювали: 1965—90 — Гріднєв Віталій Никифорович (1908—90) — фізик, акад. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1982), ректор Київського політехнічного інституту (1952—55). 1955—85 — директор інституту, 1985—90 — завідувач відділу та радник при дирекції. Одночасно у 1957—58 та 1970—82 академік-секретар Відділення фізики АН УРСР. Відзначений Державними преміями УРСР (1974, 1981), Державною премією СРСР (1986), премією ім. К. Синельникова АН УРСР (1988). Наукові праці присвячено металознавству, зокрема фазовим перетворенням у залізних і титанових сплавах при звичайних і високих швидкостях нагрівання. Розробив фізичні основи швидкісного термозміцнення сталей і сплавів. Під його керівництвом розроблено ряд оригінальних методів термічної обробки вуглецевих сталей і сплавів на титановій основі з метастабільною структурою. Працював у кабінеті директора (тепер меморіальний музей вченого) й у кімнаті № 302.

1965-88 - Кривоглаз Михайло Олександрович  (1929—88) — фізик-теоретик, чл.-кор. АН УРСР (з 1978). В інституті — з 1951, завідувач відділу (з 1964). Одночасно викладав у Київському уні-верситеті (1963—70). Відзначений Державними преміями УРСР (1978, 1988). Наукові праці — в галузі теорії твердого тіла, зокрема розсіяння рентгенівських променів і нейтронів реальними кристалами. Запровадив поняття про флуктуони та розвинув їхню теорію. Працював у кімнаті № 429.

1965—81 — Свєчников Василь Миколайович (1891 —1981) — вчений у галузі металознавства, акад. АН УРСР (з 1939), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1951). В інституті — з 1953. 1953—75 — завідувач відділу, з 1975 науковий консультант. Відзначений Державною премією УРСР (1980). Наукові праці присвячено побудові діаграм фазових рівноваг, дослідженню залежності фізико-хімічних властивостей сплавів від їхньої структури і характеру фазових рівноваг. Працював у кімнаті № 204.

1965—92 — Смирнов Адріан Анатолійович (1908—92) —фізик-теоретик, акад. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1984), віце-президент АН УРСР (1970—74). В інституті — з 1950. 1955—87 — завідувач відділу, 1987—92 — науковий консультант. Одночасно у 1963 — 66 був головою Відділу фізики АН УРСР. Відзначений Державними преміями УРСР (1978, 1988), премією ім. К. Синельникова АН УРСР (1981). Наукові дослідження в галузі теорії недосконалих металевих кристалів і з окремих питань теорії поля. Розвинув теорії електронного енергетичного спектра впорядкованих сплавів, електроопору металів і сплавів, фазових перетворень і дифузії в металах і сплавах, розсіяння повільних нейтронів в упорядкованих сплавах. Працював у кімнаті № 426.

1983 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку на пошанування акад. АН УРСР Данилова Віталія Івановича (1902—54) — директора Лабораторії металофізики АН УРСР (1951 —54) з барельєфним портретом ученого (ск. М. Білик, арх. В. Савченко) [546].