Складається з п'яти споруд: чотириповерхового наріжного будинку, п'ятиповерхового об'єму на вул. Нижній Вал, двох триповерхових молитовних будинків, розташованих паралельно до вулиці та один до одного в глибині садиби, і двоповерхової кузні на подвір'ї. Забудова садиби здійснювалася в два етапи. Будівлі першого етапу зведено 1900 на замовлення купця А. Терещенка за проектом арх. І. Ніколаєва: чотириповерховий з підвалом цегляний житловий будинок, триповерховий з підвалом флігель і двоповерхову цегляну кузню. Чотириповерховий наріжний будинок у плані Г-подібний, багатосекційний, зі скошеним наріжжям.

В оформленні протяжних фасадів застосовано вертикальні членування, які увінчуються чарунковими карнизами і парапетами (більшість парапетів не збереглася). Фасади оздоблено рустованими лопатками, типовими керамічними вставками (зокрема, з маскаронами у замкових каменях другого поверху), металевими ґратами балконів. На першому поверсі були торговельні приміщення, на решті – житлові квартири.

Фасад флігеля, паралельний фронту забудови вул. Нижній Вал, оздоблений простіше. Розкріповка, зміщена відносно центральної осі, завершується аттиком. У підвалі й на першому поверсі містилися складські й торговельні приміщення, на другому й третьому поверхах первісно розміщувалась єврейська молитовня «Макарівська» – за ім'ям цадика (єврейського праведника) з містечка Макарів.

Невелика кузня – біля східної межі ділянки.

А. Терещенко був власником садиби 1899–1908. Його вдова у липні 1908 продала її в спільне користування двом єврейським підприємцям – А. Шварцу та Б. Бокшицькому, які 1912 здійснили другий етап забудови садиби. До існуючого житлового будинку на червоній лінії забудови вул. Нижній Вал прибудовано новий п'ятиповерховий цегляний об’єм, який завершив формування фронтів садиби і збільшив кількість секцій до чотирьох. В архітектурному оздобленні подібний до попереднього об'єму, але на верхніх поверхах влаштовано спарені напівциркульні вікна. Перший поверх призначався під магазин, решта – під житло. Силует завершення у ході пізніших ремонтів спрощено.

1912 у глибині садиби з північного боку за проектом арх. І. Ганфа зведено єврейський молитовний будинок. Триповерховий, цегляний, з підвалом, у плані прямокутний, з гранчастими апсидами. Фасад оформлено у стилі модерн, з великими, витягнутими по вертикалі віконними прорізами, ліпним орнаментом у вигляді зчіплених кілець і оригінальним завершенням (у ході наступних перебудов зрізане). Другий і третій поверхи утворювали загальний об'єм, поділений центральним сходовим прогоном на дві симетричні секції, кожна з яких являла окрему молитовну залу, для двох іудейських релігійних громад. На другому поверсі молилися чоловіки, на рівні третього поверху були галереї для жінок. При східній стіні кожної секції містився «ковчег завіту» – сховище основних культових предметів. Перший поверх і підвал первісно відводилися під склади.

У 1910-х рр. молитовним будинком користувалися громади «Прикажчиків» і «Тальнівська» (прихильники цадика містечка Тальне). У 1920-х рр. будинок був реквізований. Пізніше перепланований, між другим і третім поверхами влаштовано суцільне перекриття.

Садиба – досить рідкісний за збереженістю і типологічним розмаїттям комплекс споруд.

У колишніх молитовнях міститься профтехучилище. Будинки, розташовані на червоній лінії забудови вулиці, житлові; частину приміщень першого поверху займають крамниці та офіси [299].