Історія садиби відома з початку її утворення – після пожежі 1811. З 1831 належала київському купцю К. Домарацькому, який придбав її у купця І. Подгаєцького. Наступними власниками садиби були онуки К. Домарацького – купці Левковські (з 1864). Ділянка прямокутна у плані, забудована по периметру, внутрішнє подвір'я з характерними галереями. Фасадна частина садиби складається з трьох двоповерхових різночасових споруд. Наріжний будинок (№ 16-а) зведено 1840 арх. Л. Станзані за зразковими фасадами. Квадратний у плані, тинькований, оформлений у стилістиці класицизму. Перші поверхи перебудовано, фасади другого поверху мають по п'ять віконних прорізів з декоративними поличками згори. 1872 до будинку з боку вул. Верхній Вал (на місці колишніх крамниць) братами Левковськими за проектом арх. Римлера прибудовано другий цегляний двоповерховий об'єм з підвалом (№ 16), на першому поверсі якого були проїзд з ворітьми і 6 торговельних крамниць, на другому – житлові приміщення. 1875 між наріжним будинком і торговельними крамницями (з боку Житньоторзької пл.) за проектом арх. В. Прохорова зведено цегляну двоповерхову прибудову з підвалом і проїздом (№ 16/4). 1900 за проектом і під наглядом арх. М. Казанського зведено цегляний флігель, в будинку № 16 проїзд з ворітьми перероблено на магазин.

У комплексі споруд у різний час були житлові приміщення, склади, крамниці тощо.

Тепер – на реконструкції [295]