У лютому 1881 за рішенням Київської міської думи відведено ділянку для спорудження нічліжного притулку для бідних мешканців міста. Триповерхова, цегляна споруда, витягнута в глибину садиби, розташована головним фасадом на вул. Нижній Вал з відступом від червоної лінії забудови вулиці. Зведена 1881 за проектом арх. В. Ніколаєва. Композиція фасаду симетрична, без чітких членувань, підкреслена щипцем (у центрі) із зрізаним верхом, подвійним аркатурним фризом.

Декор цегляний. Вікна великі, прямокутні. Над головним входом металеве піддашшя. Безкоштовний притулок був розрахований на 500 ліжок. Складався з чоловічого (на 456 ліжок) і жіночого з дітьми (на 44 ліжка) відділень. Реальна кількість пожильців досягала 700. Під час 1-і світової війни в будинку містився воєнний постій.

Праворуч розташований будинок пологового притулку. Збудований 1889 за проектом інж.-полковника М. Фабриціуса. Одноповерховий, цегляний, тинькований, з напівпідвалом. Від червоної лінії забудови відділений курдонером, обнесеним цегляною огорожею з невисокими металевими ґратами простого рисунка, що охоплює всю садибу. Головний вхід на осі головного фасаду акцентовано двоколонним портиком іонічного ордера і аттиком, що завершується баштою. Над входом з боку подвір'я – металеве піддашшя. Планування коридорне, з круглою вітальнею у центрі. У будинку містилися пологові відділення, палати, кабінети медперсоналу, у напівпідвалі – приміщення господарського призначення. Протягом року приймав бл. 450 породіль.

У глибині садиби поза пологовим притулком міститься будинок безкоштовних квартир Н. Терещенко. Зведений 1886 за проектом арх. В. Ніколаєва. Цегляний, у плані прямокутний. Другий поверх рустований, напівпідвал з невеликими вікнами. Центр акцентовано віконними прорізами з колонками на рівні третього поверху. Головний вхід має ґанок з металевим навісом з козирком, з боку подвір'я тамбур з входом. Дах металевий, двосхилий. В будинку була загальна палата для самотніх старих жінок на 14 ліжок, 27 окремих кімнат для вдів з маленькими дітьми. Щорічно кількість мешканців тут складала бл. 170 осіб з установленою посвідкою на проживання.

Тепер у садибі міститься фізіотерапевтична лікарня № 20, у колишньому нічліжному притулку – телефонна станція. На подвір'ї розташовані також дві цегляні споруди господарського призначення [293].