Спочатку зведено двоповерховий цегляний будинок, імовірно, у 50-х рр. 19 ст., третій і четвертий поверхи надбудовано 1949 (арх. Л. Семенюк). У середині 19 ст. садиба належала поміщику Ф Березовському, у 2-й пол. 19 ст. перейшла до його дочки А. Даппо, на поч. 20 ст. – її спадкоємцям. З 1914 власником будинку стає провізор В. Іньков.

Чотириповерховий, цегляний, тинькований у плані Г-подібний. Перекриття плоскі. Планування секційне. Вхід до торгової зали аптеки первісно був на осі зрізаної наріжної частини будинку, у 1970 і рр. перенесений на бік вул. Володимирської. Архітектурне оформлення вирішено у стилі ренесанс. Основою композиції вуличних фасадів є їхня ярусність. Рівномірний ритм аркових прорізів підтримується між віконними пілястрами заввишки в один поверх.

1891–96 на другому поверсі будинку проживав Прахов Адріан Вікторович (1846–1916) - мистецтвознавець, археолог, художній критик, професор Петербурзької АН (з 1880). У цей період викладав історію і теорію мистецтв у Київському університеті (з 1887) керував розписами Володимирського собору в Києві (з 1885), виступав експертом під час реставрації Андріївської церкви. У Прахових бували відомі художники – В. Васнецов, М. Нестеров, О. Мурашко та ін. У своїх спогадах М. Нестеров описує квартиру А. Прахова і, зокрема, його майстерню – «дуже велика, вікон шість, кімната з кількома великими креслярськими столами, роялем, з картинами і малюнками по стінах, з люстрою на стелі».

1997 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом А. Прахова (скульптори М. Савельєв і Н. Дерегус) [277].