Чотириповерховий, цегляний, з підвалом, у плані прямокутний, з невеликим ризалітом чорних сходів з боку подвір'я. Первісну планувальну структуру двоквартирної секції порушено зведенням нових перегородок. Композиція головного фасаду симетрична. Три вертикальні осі підкреслено розкріповками, акцентованими аттиками складних окреслень. Пишний декор головного фасаду, характерний для періоду еклектизму, складається з елементів ренесансно-барокової архітектури:       великих тридільних колон корінфського ордера з драпіруванням у нижній частині, сандриків, кронштейнів, ліпних орнаментальних вставок. Привертають увагу скульптурні жіночі голівки у бічних аттиках, рельєфні декоративні панно в нішах балконів третього поверху. Частково збереглися дерев'яні сходи з топкими точеними балясинами огорожі, ажурні металеві балконні грати. В інтер'єрі збереглися первісні деталі оздоблення: ліпні тяги, карнизи, розетки, виконані в дуже дрібному рельєфі.

Кілька років на поч. 20 ст. тут проживав Патон Євген Оскарович (1870– 1953) – учений у галузі електрозварювання та мостобудування, засновник вітчизняної школи зварювання металів, акад. ВУАН (з 1929), віце-президент АН УРСР (1945– 52), Герой Соціалістичної Праці (1943), заслужений діяч науки УРСР (з 1940). 1904–39 – завідувач кафедри Київського політехнічного інституту. У цей період розробляв методику розрахунку раціональних конструктивних схем металевих прогінних вузлів мостів, досліджував умови їхньої роботи тощо. 1909–10 за його проектом споруджено Парковий міст через Петрівську алею у Києві [272|.