На червоній лінії забудови вулиці. Внаслідок повороту траси має наріжний розрив з торцем сусіднього будинку, заповнений «пломбовою» одноповерховою спорудою магазину.

В існуючих межах садиба сформувалася у 2-й пол. 19 ст. До кінця століття вона зберігала характерний абрис київських садиб періоду класицизму з дерев'яними одноповерховими житловими будинками, дворовими флігелями, службами і садом. 1895 Садиба перейшла у володіння дворянки В. Тілль, на замовлення якої 1898 розпочато будівництво багатоповерхового прибуткового будинку. Нагляд за окремими будівельними роботами здійснював арх. М. Казанський. Це, а також стилістична схожість фасаду споруди з іншими будинками М. Казанського, дає підставу вважати його автором проекту. Чотириповерховий, цегляний, тинькований на підвалі. Перекриття плоскі, За планом — уніфікована Т-подібна секція з двома квартирами на поверсі, що було поширено у житловому будівництві на рубежі 19-20 ст. Типовою для прибуткових будинків міста цього часу є також композиція неоренесансного фасаду. Його п'ятидільна структура утворена трьома розкріцовками з декоративними фронтонами. Третій і четвертий поверхи розкріповок акцентовано папівколонами корінфського ордера на високих канелюрованих п'єдесталах, Портал в обрамленні корінфських напівколон прикрашено ліпними стеблами квітів у тимпані фронтону. Форми й членування фасаду полегшені на верхніх поверхах, виділених декором. Модельований у цеглі й доповнений накладним рослинним рельєфом декор надає фасадові пластичної вира шості. Частково зберігся різьблений дерев'яний тамбур парадного входу.

Споруда — тиковий зразок рядової житлової забудови міста на рубежі 19-20 ст., збагачує архітектурне середовище вулиці.