Будинок був побудований за проектом арх. Д. Дяченка, як центральна споруда комплексу клінік Київського ветеринарного інституту, під які було відведено ділянку пл. 12 га на тодішній київській околиці (Деміївка). Загальний обсяг клінічних споруд разом з втраченими корпусами (інфекційне відділення, патологоанатомічний театр, ізолятор для великих тварин, кузня тощо) становив 32 тис. куб. м. Будівля призначалася для терапевтичного та хірургічного відділень. Складалася з двоповерхової адміністративно- навчальної частини з котельнею в підвалі та одноповерхових бічних крил з асфальтовою підлогою для проведення практичних занять і тимчасового утримання свійських тварин. У 1944 до цього будинку переведено КВІ, що раніше містився в корпусі № 3. З 1957 КВІ входить як ветеринарний факультет до складу УСГА (тепер НАУ). У 1970-х рр. одноповерхові крила надбудовано, 2003 проведено реконструкцію будівель під сучасне використання. 

У клініці працювали:

1945—50 — Маркевич Олександр Прокопович (1905—99) — зоолог, акад. АН УРСР (з 1957), заслужений діяч науки УРСР (з 1965), член Академії зоології в Ангрі (Республіка Індія, з 1969), почесний член ряду іноземних наукових товариств і асоціацій, акад.-секретар Відділення загальної біології АН УРСР (1970—72). Під час роботи у цьому будинку — завідувач кафедри паразитології та інвазійних хвороб КВІ. Одночасно — заступник директора (1946— 48), директор Інституту зоології АН УРСР (1948—50), проректор (1936—39, 1944—47), завідувач кафедри, потім — професор (1935—81) Київського університету; засновник і незмінний керівник Українського наукового товариства паразитологів (з 1945). Розробив наукові засади гідропаразитології, паразитоценології (ввів до наукового обігу ці терміни). Працював на першому поверсі у кімнаті № 39.

1945—  49 — Овчаренко Федір Данилович (1913—96) — хімік, акад. АН УРСР (з 1961), голова Відділу хімічних та геологічних наук АН УРСР (1961—63), директор Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А. Думанського АН УРСР (1968). Працював у КВІ 1937—41, 1945—49. Під час роботи у цьому будинку — завідувач кафедри неорганічної та аналітичної хімії. Створив новий науковий напрям у дослідженні ліофільності дисперсних мінералів, пояснив механізм взаємодії полярних і не- полярних речовин з їх поверхнею. Голова правління товариства «Знання» УРСР (1964— 68). У 1937—41 працював у корпусі № 3.

1944—90 — Поваженко Іван Омелянович (1901—91) — вчений у галузі ветеринарної хірургії, акад. УАСГН (з 1959), заслужений діяч науки УРСР (з 1943). З студентських років працював санітаром в клініках КВІ. Викладав з 1925 у КВІ та на ветеринарному факультеті УСГА (з 1957). У 1937—77 — завідувач кафедри хірургії, якій присвоєно ім'я вченого. Директор КВІ у 1946—47. Одночасно — голова відділення тваринництва УАСГН (1960—62). Засновник української наукової школи ветеринарних хірургів. Досліджував питання, пов'язані із значенням лімфатичної системи в хірургічній патології, проведенням черевно-порожнинних операцій, проблем з удосконалення знеболювання під час операцій тварин. 1937 зазнав політичних репресій. Працював на першому поверсі у кімнаті № 32. У 1931—41 — у корпусі № 3.

1944—59 — Чеботарьов Роман Семенович (1905—81) — зоолог, акад. АН БРСР (з 1961), директор Білоруського науково-дослідного ветеринарного інституту (1959—68). Завідувач кафедри паразитології КВІ (1935—59), одночасно — директор і завідувач кафедри Львівського ветеринарного інституту (1944—49). Розробив методику вивчення паразитлогічної ситуації, запропонував систему заходів для боротьби з паразитами сільськогосподарських тварин і людини. Працював на першому поверсі у кімнаті № 39. 1935—44 — у корпусі № 3.

1944—52 в цьому будинку працював також акад. АН УРСР Касьяненко Володимир Григорович (1901—81), у 1931 — 41 працював в корпусі № 3. Тепер тут розміщується Науково-навчальний інститут земельних ресурсів та правознавства НАУ.