1891 садибу успадкувала його дочка А. Гінденбург, яка залишалась її власницею впродовж двох десятиліть. Забудова ділянки пл. бл. 251 кв. саженя була дерев'яною, одноповерховою, майже половину її території (100 кв. сажнів) займав сад. З 1914 у довідкових виданнях власником садиби зазначений гірничий інж. О. Феокритов, відомий як один з київських будівничих поч. 20 ст., котрий в архітектурній практиці використовував форми стилю модерн. Зокрема, за його проектом бу-ло здійснено реконструкцію головного будинку в садибі № 10 на вул. Великій Житомирській, він розробив 1910 проект мечеті, яку мали побудувати на вул. Гоголівській (не реалізовано). Вірогідно, що інж. О. Феокритов, ставши господарем садиби, звів цей будинок за власним проектом. Після 2-ї світової війни надбудований одним поверхом. П'ятиповерховий, цегляний, у плані Т-подібний, односекційний, з ризалітом з тилу. Перекриття пласкі, дах багатосхилий, під залізною покрівлею з карнизом на дерев'яних консолях, та ліхтарем денного освітлення над єдиною парадною сходовою кліткою.
У декоративному оформленні головного фасаду використано елементи раціобалістичного напряму стилю модерн. Композиція фасаду центрально-осьова.
Вісь акцентовано прямокутним у плані еркером на рівні другого—п'ятого поверхів, під яким на першому поверсі розміщено отвір дверей парадного входу. Обабіч еркера на другому—п'ятому поверхах — довгі балкони на три віконні осі. Вікна видовжені прямокутні (в еркері — потрійні). Декоровані модельованими в цеглі модифікованими сандриками, відмінними на кожному з поверхів. Пластичне опорядження геометричного характеру складається з квадратних та вертикальних нішок на рівні перемичок третього та четвертого поверхів. Дворовий фасад з балконами декору не має. Частково збереглися ко-вані Грати балконів та огорожа сходових маршів.
Будинок — цінна складова історичної забудови вулиці.