У той час на ділянці стояв одноповерховий дерев'яний будинок, який нова власниця дещо модернізувала, спорудила на подвір'ї служби. 1897 ділянку придбав селянин Калузької губ. П. Осипов, 1901 — К. Омельянська, 1903 — К. Кордаш. 1905 перейшла у власність члена Київського губернського попечительства дитячих притулків В.Штепана. На його замовлення споруджено наявний будинок, що використовувався як прибутковий. За даними 1918, у підвалі були двокімнатні квартири, на першому поверсі — семикімнатна і трикімнатна, на другому—четвертому поверхах — по семикімнатній квартирі, кожна з передпокоєм, ванною, кухнею і окремою кімнатою для служниці. У будинку були каналізація й електричне освітлення. У радянський час націоналізований. Використовувався як житловий. 1997—98 проведено капітальний ремонт.
Чотириповерховий з підвалом, на стрічковому підмурку, цегляний, нетинькований, у плані Т-подібний, односекційний, з парадними та чорними сходами. З боку вулиці влаштовано парадний вхід і проїзд на подвір'я. Характер внутрішнього планування поверхів — коридорний із двобічною орієнтацією приміщень. Міжповерхові перекриття та балкони на чоловому й тильному фасадах — з бетонних плит. Сходи кам'яні, тримаршові, укладені по металевих косоурах. Вони мають спрощеного рисунка сучасні металеві огорожі, аналогічні — на балконах. З боку подвір'я влаштовано мансардний напівповерх. Дахи двосхилі, криті залізом по похилих дерев'яних кроквах. Торцеві стіни глухі у вигляді брандмауерів.
Зведений у формах модерну. При розробці фасадів головну увагу приділено чоловому. Двома бічними ризалітами його площина поділена на три частини, з яких найширшою є середня. Ризаліти прорізано великими квадратними й звуженими подвійними вікнами, що поповерхово чергуються та виділяються на тлі монотонного членування видовженими лучковими прорізами вікон і балконних дверей середньої відступної площини. Завершення досить високої споруди сприймається з багатьох точок вул. Тургенєвської. Воно складається з похилих трикутних щипців ризалітів, які разом з горизонталлю середньої частини справляють подобу хвилястої силуетної лінії. Акцентуюча роль завершення обумовила збагачене пластичне оформлення четвертого поверху: подвійні вікна ризалітів заглиблено в декоративну півциркульну нішу, ще вище розміщено ліплені орнаментальні емблеми. Смуги площинного модерністського орнаменту в простінках четвертого і другого поверхів підтримують горизонталі ледь прокреслених міжповерхових гуртів. На значно лаконічнішому за рішенням тильному фасаді роль головних членувань відіграють звужені вікна з лучковими перемичками та стрічкові гурти.
Будинок — зразок середньомасштабної прибуткової житлової забудови міста поч. 20 ст. із яскраво виявленими стильовими ознаками.
Тепер — офіс німецької фірми, на першому поверсі — кафе.