Навесні 1918 переїхав до Києва з Петрограда, де представляв інтереси українського народу в Тимчасовому уряді як комісар у справах України, Член партії українських соціалістів-федералістів. У травні 1918 увійшов до складу мирної делегації Української Держави на переговорах з РСФРР. У серпні 1918 обраний сенатором Адміністративного суду — Державного Сенату Української Держави У жовтні і листопаді 1918 очолював Міністерство народної освіти. Відігравав важливу роль у остаточному формуванні Української академії наук, з якою були пов'язані останні роки його життя.
1918 член Комітету для заснування Всенародної бібліотеки України (ВБУ), 1920 —голова Тимчасового комітету ВНУ, 1919 — член-співробітник Постійної комісії для виучування звичаквдго права, член, у 1920-21 — керівник над працями і голова Комісії біографічного словника діячів України при ВУЛН. Основні праці присвячені історії України: «Україна в економіці Росії» (1918), «Українська справа» (1917), «Поміж двох революцій: нариси політичного життя до рр, 1917-1918» (1918). Похований на Щекавицькому цвинтарі |237].