Вчинив цю доброчинницьку акцію на пошану своїх батьків. Умови дарування передбачали надання 5025 кв. сажнів землі на Лук'янівці, у верхів'ях Кмитового яру, з яких 2 тис. кв. сажнів — під садибу школи домо­водства, а решту — на продаж з тим, щоб виручені кошти використати на спорудження будинку школи та відпо­відних служб. Частину коштів надали також громада, міська управа та земст­во. Серед жертводавців була й В. Ханенко, яка дала кошти на влаштування оранжереї.

Будинок на два з половиною (в бік ву­лиці) та три (в бік подвір'я) поверхи — за рахунок похилої ділянки, розташова­ної на схилі Кмитового Яру (тепер част­ково засипаний і забудований гаража­ми), цегляний, тинькований, у плані пря­мокутний. Край двосхилого даху, крито­го бляхою, встановлено металеве огоро­дження спрощеного малюнка, на цегля­них тумбах. Центр симетрії підкреслено глухим парапетом з фільонками.

Фасад на п'ять віконних осей розкріповано по центру симетрії з виділенням парадного входу. Біля вхідних парад­них дверей влаштовано ґанок з п'ятьма гранітними сходинками, метлаською плиткою, простим кованим огороджен­ням та ажурним півкруглим (відповідно до півциркульного завершення входу) навісом на ажурних кованих крон­штейнах. Збереглися також парадні двері — двостулкові, фільончасті, заск­лені, з різьбленими прикрасами в дусі неоренесансу.

Чоловий фасад декоровано в цеглі, в модернізованих формах неоренесансу. Фриз оздоблено ширінками, краї фаса­ду акцентовано лопатками. Великі вікна з лучковими перемичками оздоб­лено широкими сандриками, що зви­сають. На рівні вікон другого поверху між імпостами — горизонтальний гурт. У центрі фасаду, над парадним входом

вузькі подвійні вікна. На рівні цоко­лю, облицьованого чорними полив'яни­ми кахляними плитками (пізнішого по­ходження) влаштовано невеличкі квад­ратні віконечка для освітлення цоколь­ного поверху.

На дворовому фасаді декор відсутній, вікна мають лучкові перемички.

Обидва торці розчленовано по верти­калі, включно з брандмауером, широ­кими лопатками, що передбачали роз­ширення в майбутньому всієї будівлі; по центру торців влаштовано вікна (частково пізнішого походження). Будинок — цінний зразок доброчинної споруди у стилі історизм.

Статут Києво-Лук'янівської жіночої практичної школи домоводства затвер­джено 5 березня 1911.

Наглядовий комітет очолював почес­ний попечитель школи Якубенко Олек­сій Федорович — інженер, член Київ­ської Старої громади. Відомий в україн­ській культурі тим, що вперше виконав проект упорядкування могили Т. Шев­ченка в Каневі та хати наглядача бі­ля неї і керував усіма будівельними роботами на Чернечій горі впродовж 1882—84. До 1955 вулиця носила ім'я О.Якубенка.

До складу комітету також входили Є. Грабар — дружина голови Київсько­го окружного суду, настоятель КиєвоЛук'янівської церкви св. Федора, свя­щеник І. Тарасевич та інші впливові парафіяни.

Школа була розрахована на утримання на повному пансіоні до 30 учениць. Приймалися дівчатка віком не молодше 13 і не старше 16 років, незалежно від соціального стану, але християнського віровизнання. У першому наборі було 17 учениць — із сиріт та бідних родин. Курс навчання тривав від двох до трьох років. Викладалися Закон Божий, домо­водство, садівництво, городництво, ско­тарство, молочарство, бджільництво, куховарство, кулінарія, основи приро­дознавства, рукоділля, шиття, співи. Школа готувала дівчат-фахівців, які ма­ли вести садибне і хатнє господарство у заможних родинах. Після трирічної практики безпосередньо в маєтках чи заможних родинах випускниці мали надати звіт та відзив хазяїв і, в разі за­твердження їх радою школи, одержува­ли свідоцтво про звання «домоводки». Школа проіснувала до 1917. Пізніше в будинку містилися дитячі притулки під різними назвами.

Тепер будинок належить Державному українському об'єднанню «Політехмед» [2029].