На поч. 19 ст. директор інженерного департаменту генерал К. Опперман після того, як оглянув Київ 16 квітня 1810, передбачаючи розрив стосунків з наполеонівською Францією, подав проект улаштування в місті укріплено­го табору для запасних армій. Крім зміцнення існуючої Києво-Печерської фортеці, передбачалося спорудити з за­ходу і півдня два самостійні земляні укріплення, з'єднані ланцюгом земля­них редутів. Зведено південне Звіри­нецьке укріплення на панівній ділянці правого високого берега Дніпра, яке контролювало переправу й шлях у Наводницькому яру. У будівельних ро­ботах брав участь загін резервних військ під командуванням військового діяча О. Єрмакова. Земляне укріплен­ня бастіонного типу мало в плані фор­му неправильної пентограми, присто­совану до своєрідного рельєфу міс­цевості. Фортечний фронт складався з шести полігонів, висунутого до пів­нічного сходу гонверка (вал з ви­ступом з двох напівбастіонів), чотирьох бастіонів (південні — Видубицький і Великий, північні — Повний й Печер­ський), доповнених ззовні редантами, люнетами і флешами. Головна брама, прикрита равеліном, розміщувалася у південному Либідському полігоні поміж Видубицьким і Великим бастіонами. Всередині укріплення містилися тимча­сові казарми й землянки для гарнізону, артилерійські й продуктові склади. Після того, як з'ясувалося, що наполе­онівська армія не дійде до Києва, 1812 фортифікаційні роботи припинилися. У серед. 19 ст. знесено вали західного полігона. У 1918 форт було значно по­шкоджено вибухом військових складів на Звіринці. 1936 поряд з укріпленням закладено ботанічний сад Інституту ботаніки АН УРСР. Після реорганізації його у Центральний республіканський ботанічний сад (1944) земляні укріп­лення зрито. Тільки у районі Гірського саду збереглася частина Повного ба­стіону, на валах якого влаштовано оглядовий майданчик [593].