Історична довідка:
Годинник ваговий, з шести-, семиденним заводом механізму. Після вибуху і в наступні часи неодноразово ремонтувалася. З кін. 1910-х рр. — келія, пізніше — житло. Відомо, що у цій споруді до 1970 проживав о. Димитріан (у миру — Васянович Даниїл Григорович; 1897—1970) — ієромонах, перебував у Свято-Троїцькому монастирі з 1923. Після закриття монастиря 1944 працював у Ботанічному саду, не полишивши духовного сану. З відродженням поч. 2002 як дзвіниця. У зв'язку з незадовільним технічним станом 2001 неподалік зі сходу побудовано ідентичну споруду — цегляну копію, куди на поч. 2002 перенесено старовинний годинник та три дзвони, що відбивають кожну чверть та годину.
Двоповерхова, дерев'яна на цегляному підмурку, у плані прямокутна. Ліва (менша) частина з вхідним ґанком та внутрішніми дерев'яними сходами горизонтально ошальована дошками, права гладенько тинькована й побілена. Перекриття пласкі, критий бляхою дах над правою частиною двосхилий з горищним віконцем зі сходу, над лівою частиною — односхилий. До перебудови мала міжповерхові заглиблення колодязного типу для ваг годинника.
Оздоблена у формах історизму. Композиція асиметрична з домінантною правою частиною, завершеною на чолі трикутним ошальованим напівфронтоном, у тимпані якого розміщувався круглий циферблат годинника. Гребінь даху над цією частиною увінчано дзвоновим ярусом у вигляді невеликої чотиригранної вежки на чотирьох опорних стовпцях під складчастим дахом з хрестом. Вхідний ґанок на лівому фланзі чолового фасаду має вигляд веранди під односхилим дахом. Фронтон і підзор ґанку прикрашено різьбленням у вигляді зубців. Двері та вікна прямокутні, у рамковому дерев'яному обрамленні. Особливої виразності споруді надає контраст між світлими тинькованими та темними дерев'яними площинами і деталями.
Є ранньою і типологічно рідкісною спорудою монастиря [1372].