1875-76 на його замовлення за проектом і під наглядом арх. В. Ніколаєва зведено первісний триповерховий об’єм, з боку подвір’я — триповерхову прибудову для двох кухонь і санвузлів. У підвалі було влаштовано комори і три житлові кімнати. На першому поверсі — дві шестикімнатні квартири з передпокоями, кухнями, ватерклозетами, на другому — одинадцять кімнат, два передпокої, коридор, кухню, ватерклозет, на третьому — дві шестикімнатні квартири з передпокоями, кухнями, коридорами, ватерклозетами. На чоловому фасаді було три балкони з ґратчастою огорожею, на тильному — один з дерев'яною балюстрадою. Разом з будинком на подвір’ї спорудили одноповерховий мурований флігель (не зберігся), в якому містилися дві пральні, три каретні сараї, три стайні на дев’ять коней, у підвалі — дровники, під дахом — сінник і сушильня для білизни. 1880-81 за проектом і під наглядом арх. В. Ніколаєва на межі з садибою № 9 збудовано чотириповерховий з підвалом, у плані Г-подібний мурований флігель з чоловим триповерховим фасадом на червоній лінії забудови вулиці, що прилягав до первісного будинку. Тоді ж з боку садиби № 13 зроблено прибудову з арковим проїздом та двокімнатною антресоллю. У підвалі флігеля розміщено двірницьку та дві великі груби з відведеними до всіх приміщень будинку калориферами. Парадний вхід влаштовано з вулиці. Парадні сходи — гранітні, сходові майданчики — мозаїчні, чорні сходи — дерев’яні. На кожному поверсі у вуличному крилі — три квартири з чотирма кімнатами, передпокоєм і однією прохідною темною кімнатою. В мезоніні — три кімнати, один передпокій, одне прохідне приміщення. У дворовому крилі на кожному поверсі при одному коридорі чотири номери для квартир (загалом — 16), у кожному номері — дві кімнати, два передпокої. З другого поверху дерев’яні сходи вели на подвір’я у дерев’яну альтанку з бляшаною покрівлею, під якою містилася льодовня. На чоловому фасаді всього будинку було шість балконів з ґратчастою огорожею, на дворовому — один балкон на дерев’яних стовпах. Подвір’я було забруковано, ділянку обнесено цегляною огорожею. До будинку проведено водогін, газове освітлення.

До 1917 домоволодіння належало родині Є. Афанасьева, після смерті якого власницею стала вдова Н. Афанасьева, пізніше дочки — В. Тарновська, О. Мерклінг. 1918 маєток перебував у віданні Київського окружного страхового товариства. 1937 будинок надбудовано четвертим поверхом. Чотириповерховий з підвалом, мурований, у плані послідовно складається з Г-подібної, Т-подібної та прямокутної частин, завершений багатосхилим дахом. Планування коридорного типу. Перекриття підвалу — склепінчасті, поверхів — пласкі.

Чоловий фасад, що має шестидільну асиметричну композицію, оформлено у стилі неоренесанс. П'ять його прясел на три віконні осі, кожне доповнене одноосьовою вставкою праворуч з арковим отвором проїзду. Друге і четверте прясла виділено розкріповками, завершено аттиками-парапетами, розчленовано бічними та міжвіконними рустованими лопатками другого=четвертого поверхів. По вертикалі фасад членують профільований карниз першого поверху, гурти під вікнами другого та між третім і четвертим поверхами, вінцевий карниз незначного виносу, триуступчастий цоколь. Фасадну стіну в межах першого, третього, п'ятого прясел по всій висоті горизонтально рустовано, на рівні першого поверху оброблено високорельєфною рустикою. Прямокутні віконні прорізи облямовано заглибленими лиштвами; на другому поверсі увінчано горизонтальними та лучковими сандриками, що чергуються; на першому, третьому і четвертому — замковими каменями. Будинок — зразок поетапно сформованого цілісного фронту забудови садиби.

1876-97 тут проживав Афанасьев Євген Іванович (1837-97) — лікар-терапевт, доктор медицини (з 1869). У 1870-85 — приват-доцент медичного факультету Київського університету, першим читав повний курс лікарської діагностики, понадштатний професор (до 1896), завідувач кафедри окремої патології і терапії (1893). Один з організаторів Товариства боротьби із заразними хворобами, голова комісії з розробки положення про Бактеріологічний інститут. Гласний Київської міської думи (з 1879). З його ініціативи побудовано безкоштовну лікарню для чорноробів (сучасна вул. Чорновола, 28/1, тепер Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит»), членом комітету якої був у 1894-97, міську каналізацію. Велику підтримку надавав Київському товариству нічних лікарських чергувань — попереднику швидкої допомоги. Похований у Видубицькому Свято-Михайлівському монастирі.

1903-05 у квартирі № 16 на третьому поверсі мешкав з дружиною Кржижановський Гліб Максиміліанович (1872-1957) — політичний і державний діяч, учений-енергетик, акад. АН СРСР і ВуАН (з 1929), Герой Соціалістичної Праці (1957). У липні 1903 як член Російського бюро ЦК РСДРП приїхав із Самари до Києва. Офіційно працював в Управлінні Південно-Західної залізниці завідувачем лабораторії з випробовування будівельних матеріалів. Входив до складу Організаційного комітету зі скликання ІІ-го з’їзду РСДРП, на якому обраний членом ЦК партії. Підтримував зв’язки з місцевими соціал-демократичними організаціями в Російській імперії, займався питаннями транспортування нелегальної літератури з-за кордону, листувався з редакцією газети «Искра». Разом з членами ЦК М. Ессен, Р. Землячкою, Ф. Ленгніком, В. Носковим, котрі приїздили до Києва, та Ульяновими, які жили у цей час в місті, проводив організаційно-технічну роботу, входив до складу Виконавчого комітету ЦК РСДРП (б). Листи на його ім’я надсилалися на конспіративні адреси лікарень М. Жука (сучасна вул. Саксаганського, 122/37, будинок знесено), Й. Зайцева (вул. Фрунзе, 61-63) та ін. У лютому 1905 Г. Кржижановський був головою страйкового комітету службовців Управління Південно-Західної залізниці. У цей час на його квартирі відбулася нарада, на якій було засновано групу «Вперед». В ній взяли участь В. Вакар, М. Лядов (Мандельштам), О. Шліхтер та ін. У кін. 1905 виїхав до Санкт-Петербурга.

В 1880-х рр. у квартирі № 16 жив доктор Б. Мандельштам — далекий родич поета О. Мандельштама.

1903—05 в будинку жив Черкунов Микола Трохимович (1844-1905) — педагог, колекціонер. В 1870-1905 викладав географію у Першій Київській гімназії, в якій користувався великим авторитетом (згадується в спогадах її вихованця, письменника К. Паустовського). Зібрав багату збірку зразків флори, фауни, мінералів, карт, ремісничих виробів різних країн, загалом понад 4 тис. одиниць. Колекції зберігалися в цій квартирі, були доступні для відвідування. Тут збиралися його учні, приходили знайомі, які цікавилися зібранням. Серед них — відомий історик, громадський і державний діяч М. Грушевський, що зафіксовано в його споминах.

М. Черкунов входив до складу комітету Педагогічного музею Київського навчального округу, заснованого 1901. Музей відкрили 1902 у найманому приміщенні на сучасній вул. Б. Хмельницького, 51-а. Автор кількох підручників. Зі смертю М. Черкунова колекції було передано Педагогічному музею. Раніше мешкав на сучасному бульв. Т. Шевченка, 13 (будинок не зберігся).

1970 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом Г. Кржижановського (ск. К. Кузнецов, арх. В. Гнєздилов). Тепер частину приміщень займають Український реставраційний центр, Головне управління капітального будівництва (ГОЛОВУКБ), Головне управління промислової політики [1730].