Житловий будинок, в якому жили: у 1914-24 рр. родина Лифарів, до 1917 р. — Серж Лифар, майбутній артист балету, педагог; у 1924-68 рр. — Чайка А. А., доктор медицини, уролог

Тарасівська, 1-б
Історична довідка:

1924 обкладений цеглою з простим декором: лопатки, лиштви. Чоловий західний фасад звернений до вул. Тарасівської, північний прилягає до стіни флігеля, розташованого на вул. Л. Толстого, 17.

З 1914 будинок належав подружжю М. і С. Лифарів. М. Лифар служив лісовим кондуктором Трипільського лісництва Київської губ. 1914–17 у квартирі № 1 жив з батьками Лифар Серж (справж. – Сергій Михайлович; 1905–86) – артист балету, балетмейстер, педагог, літератор. У цей час навчався у підготовчому класі Першої Київської гімназії (сучасний бульв. Т. Шевченка, 14), з вересня 1914 – у Восьмій Київській гімназії (сучасна пл. І. Франка, 5). З 1917 жив у свого діда В. Марченка на вул. Ірининській, 3; з 1921 навчався у балетній студії Б. Ніжинської. 1923 виїхав за кордон, де увійшов до трупи «Російський балет» С. Дягілева (створена 1911, існувала до 1929), з 1925 – її прем'єр. 1930–44 – перший танцівник і балетмейстер «Гранд-Опера». С. Лифар відродив балет у Франції, що перебував на той час у занепаді, створив одну з найкращих труп у Європі з високохудожнім репертуаром (здійснив постановку понад 200 балетних вистав). 1956 залишив сцену. З 1960 працював як балетмейстер у різних країнах; 1962–63, 1977 – в «Гранд-Опера». Помер у м. Лозанна (Швейцарська Конфедерація). На пошанування пам'яті митця в червні 1994 у Києві відбувся 1 -й Міжнародний конкурс балету ім. Сержа Лифаря.

1924 – 68 будинок перебував у власності Чайки Андроника Архиповича (1881–1968) – уролога, генерал-майора медичної служби, заслуженого діяча науки УРСР (з 1947). 1911 закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі. 1922–28 – доцент, 1928– 41 – професор Київського інституту вдосконалення лікарів. Під час Великої Вітчизняної війни 1941–45 – головний хірург евакопункту 3-го Українського фронту. 1945–61 – завідувач кафедри урології Київського медичного інституту і головний хірург Окружного військового шпиталю. Досліджував проблеми ушкодження і захворювання нирок та інших органів сечовиділення, гнійної хірургії, розробив оригінальну техніку нефротомії. Очолював Українське і Київське урологічні товариства. Ім'я вченого присвоєно клініці урології Київського медичного інституту. Тепер приватний житловий будинок [1717].

 

Дата побудови
кін. ХІХ ст.
Охоронний номер
б/н
№ та дата рішення про взяття під охорону

Наказ Головного управління охорони культурної спадщини від 25.06.2011 № 10/38-11

Тип пам'ятки
Пам’ятка історії, Пам'ятка містобудування, Пам’ятка архітектури
Текстовий опис стану пам'ятки

Немає доступу. Територія огороджена старим зеленим парканом та закрита. Зі слів мешканців 2 власники, але зараз ніхто не живе. 

Відповідальний волонтер
Ірина Писанчин
Дата створення
24.06.2013