Семиповерховий, опірні конструкції – з монолітного залізобетону, стіни цегляні, тиньковані, у плані Т-подібний. Дах двосхилий по кроквах, покрівля бляшана. Центральний вхід веде до розміщеного в глибині корпусу парадного вестибуля з широкими двомаршовими сходами та двома ліфтами, якими дістаються до аналогічних із вестибулем поповерхових холів. У фасадній частині будинку розміщені: три двокімнатні та одна трикімнатна квартири; у вужчій, тильній – дві двокімнатні й одна чотирикімнатна. Зведений в стилі історичного модерну з використанням ренесансних і рокайлевих мотивів. Чоловий фасад на сім віконних осей має симетричну композицію. Вісь центрального парадного входу підкреслено одновіконною розкріповкою з вінцевим прямокутним аттиком, тригранним еркером з увігнутими наріжжями на рівні третього–п'ятого поверхів та балконом на шостому. В бічні площини вписано балкони: великі, Т-подібні у плані довжиною на три віконні прорізи (третій та п'ятий поверхи) та малі, прямокутні довжиною на один проріз. Верхня нетинькована частина фасаду окреслена широкою декоративною рамою (четвертий–сьомий поверхи). В оздобленні широко застосовано вставки із зображенням різноманітних рослинних мотивів та картушів, а також виконаний в тиньку дощаний руст: на першому поверсі з поверхнею під бучарду, на другому та у центрі – з гладенькою поверхнею. Прямокутні віконні прорізи мають індивідуальне оформлення на кожному з поверхів. Стилізований портал головного входу скомпоновано з бічних пілястрів, фриза з овальним картушем на тлі гліфічного орнаменту, простого карниза. Ще один картуш вміщено в півциркульній арці на вінцевому аттику. Рослинний орнамент найширше застосовано на верхніх поверхах: у межах декоративної рами та підвіконь. Тильний і бічні фасади – у цегляному муруванні мають рядові та кутові балкони. Збереглися дубові парадні двері в стилістиці ренесансу, первісне оздоблення вестибуля зі стелею, розписаною великими вінками, що перетинаються, та високими фільонками з гірляндами на стінах. Парадні двомаршові сходи з нижніми сходинками спираються на залізобетонні стовпи, прикрашені композитними капітелями. Огорожа сходів, що починається від торшера-світильника (плафон втрачено), включає мотив меандра та розетки.

Будинок – вдалий зразок історичного модерну.

В 1920–30-х рр. у квартирі № 21 проживав Іваницький-Василенко Сергій Михайлович (1883–1984) – історик права. У цей період працював у ВУАН: науковий співробітник комісії для виучування історії західноруського та українського права (1921–29), секретар Президії ВУАН (1929–32), директор видавництва Академії наук (1932–34), одночасно в 1924–29 – відповідальний секретар Київської секції наукових працівників профспілки працівників освіти. Досліджував історію Магдебурзького права, правове становище українських земель після Люблінської унії 1569, шляхетське землеволодіння Гетьманщини після 1654.

В 1920–30-х рр. у квартирі № 5 жив Паше-Озерський Микола Миколайович (1889–1962) – правознавець, доктор юридичних наук (з 1954). У цей період – професор Київського інституту народного господарства (1921 – 30), завідувач учбової частини юридичних курсів Наркомюсту УСРР (1924–33), старший викладач Всеукраїнської школи робітничо-селянської міліції (1926–33), професор Всеукраїнського НДІ охорони здоров'я (1933–35), консультант відділу кодифікації НКЮ УСРР (1935–37), завідувач кафедри кримінального права (1937–40) і професор (з 1939) Київського університету. Брав участь у роботі секції кримінального права комісії радянського права ВУАН (1928–30). З 1940 працював у Львівському університеті.

Вивчав розвиток радянського виправно-трудового права, питання радянського й західноєвропейського кримінального права та процесу, прокоментував виправно-трудові кодекси РСФРР і УСРР тощо.

1917–21 у будинку мешкав Стешенко Іван Никифорович (1894–1937) – оперний і концертно-камерний співак (бас). Вокальну освіту здобув у Санкт- Петербурзі та в Італії, де виступав 1914–17 на оперних сценах. У 1917– 21 – соліст київської опери, з 1921 співав у театрах Європи та США, 1932–34 – соліст харківської опери, 1934–37 – Київської філармонії. Відзначився не лише виконанням багатьох оперних партій, а й як блискучий інтерпретатор української музики, зокрема народних пісень, а також романсів українських та зарубіжних композиторів [1716].