На той час у садибі розташовувалися: з боку вулиці – одноповерховий дерев'яний на підвальному поверсі будинок, на подвір'ї – двоповерховий дерев'яний флігель, два дерев'яні сараї та сад. 1899–1900 на замовлення домовласниці за проектом техніка-арх. А. - Ф. Краусса на місці одноповерхового споруджено чотириповерховий цегляний будинок з мезоніном та підвалом. 1906–11 він належав дворянину А. Панфіловичу, 1912–18 – Х. Волкову, з 1918 – проф. Г. Рейну. 1978 проведено капітальний ремонт. Чотириповерховий з напівпідвалом, цегляний, пофарбований, у плані має слабко виявлену Т-подібну конфігурацію, односекційний з п'ятьма (раніше з двома) квартирами на поверсі. Перекриття пласкі, бетонні, над проїздом – цегляні склепінця по металевих рейках. Фасади оформлено у цегляному стилі з використанням мотивів неоренесансу. Чоловий фасад симетричної композиції має широку центральну (на три віконні осі) та дві бічні (на одну вісь) розкріповки. На центральній осі розміщено парадний вхід, праворуч – проїзд, ліворуч – вхід до напівпідвалу. Симетрію композиції підкреслено рядом балконів на другому–четвертому поверхах між центральною та бічними розкріповками. По горизонталі фасад розчленовано міжповерховими профільованими карнизами (над першим–третім поверхами). Вікна – двостулкові, прямокутні, на четвертому поверсі – з півциркульними            перемичками.

Міжвіконні простінки оздоблено здвоєними тричвертєвими колонками коринфського ордера (четвертий поверх), пілястрами доричного ордера (третій поверх), рустованими офактуреними (третій поверх) та гладенькими з вертикальними витими стрічками по кутах (другий поверх) лопатками. Облямування вікон різне на кожному поверсі, декоровано замковими каменями, такими самими, але меншого розміру колонками коринфського та пілястрами доричного ордерів. В оформленні надвіконних та підвіконних ніш використано ліплений рослинний орнамент. Центральна розкріповка має пластичне, дві бічні – триуступчасті тридільні завершення, які в центрі прорізано круглими отворами з дрібнопрофільованим облямуванням та ліпленим орнаментом. Декоративні вази, що по кутах прикрашали завершення, втрачено. Ліплення використано також в оздобленні горизонтальних вставок вінцевого фриза. До парадного входу з піддашком ведуть широкі сходи з металевою огорожею. Портал входу оздоблено ліпленим рослинним орнаментом, по центру акцентовано маскароном, фланковано тричвертєвими колонами коринфського ордера. Основу композиції дворового фасаду з балконами утворюють центральний ризаліт із заокругленими наріжжями та два бічні, які оздоблено на другому–третьому поверхах рустованими лопатками. По горизонталі розчленований міжповерховими карнизами. Вікна прикрашено замковими каменями, на другому–третьому поверхах заглиблено у декоративні ніші. Вінцевий карниз включає низку простих зубчиків.

В інтер'єрі збереглися металеві огорожі сходів вишуканого рисунка.

Будинок – один з кращих зразків т. зв. київського неоренесансу.

В кін. 1900-х рр. у будинку проживала Ахматова Анна Андріївна (справж. прізв. – Горенко; 1889–1966) – поетеса, перекладачка, почесний член Оксфордського університету (Велика Британія). У цей час навчалась у Фундуклеївській жіночій гімназії (1906–07, сучасна вул. Б. Хмельницького, 6), на юридичному відділенні Вищих жіночих курсів (весна 1908 – серпень 1910, сучасна вул. Б. Хмельницького, 51-а). 25 квітня 1910 обвінчалася з письменником М. Гумильовим у церкві на Микільській Слобідці, після чого вони на місяць їздили у Париж. У Києві написала перший опублікований вірш «На руці його багато блискучих перснів» (журнал «Сириус», Париж, 1907, № 2), дві поезії з циклу «Обман» (1910), а також твори, з яких у 1960-х рр. планувала скласти збірник з восьми київських віршів, написаних 1909, під назвою «Передвечір'я». Кілька поезій київського періоду (1907 – «Ніч моя – марення про тебе...»; 1909 – «Всю ніч не давали мені заснути.»; 1910 – «На столику чай, печиво здобне.», «Прийшли й сказали: "Помер твій брат."» та ін.) видані вже після смерті поетеси. Вірш «Старий портрет», написаний у Києві й опублікований 1911, присвячено художниці О. Екстер.

Тепер на першому поверсі – районна філія Національної страхової компанії «Оранта», у напівпідвалі – комерційні фірми [1712].