З 1880 садиба переходить у власність вдови полковника Ю. Шатової. На той час тут були розташовані вздовж вулиці – дерев'яний житловий будинок та одноповерховий на мурованому підвалі флігель з однією семикімнатною квартирою, у дворі – сарай і стайня, за ними сад з дерев'яною альтанкою, що виходив на вул. Володимирську. Від первісної забудови зберігся тільки флігель (№ 9-а). 1881 на замовлення власниці на місці старих будівель на подвір'ї споруджено нові дерев'яні сарай та двоповерховий флігель, на верхньому поверсі якого були житлові кімнати, знизу – стайня (не збереглися). Того ж року за проектом техніка-арх. П. Воронцова споруджено наявний двоповерховий цегляний будинок (№ 9) на червоній лінії забудови вулиці. В глибині ділянки зведено три будинки, що не збереглися: одноповерховий дерев'яний, оздоблений у стилі «рюс» (1881, проект інж.-підпоручика Федорова), двоповерховий дерев'яний, споруджений на місці альтанки (1887, арх. Р. Тустановський) та двоповерховий (1898). 1884 садиба перейшла у власність С. Жуковцевої, з 1903 – її сина надвірного радника С. Жуковцева, який володів садибою до 1911. У 1907 двоповерховий цегляний будинок (№ 9) переобладнано на приватну лікарню з 33 палатами, яка отримала назву «Тарасівська». Тут лікували внутрішні, нервові, хірургічні та жіночі хвороби. При лікарні діяли електро- і гідротерапевтичні кабінети. У 1910-х рр. завідував закладом С. Гутштейн. Крім лікаря тут працювали ординатор, фельдшер та акушерка. Лікарня отримувала 5400 крб. прибутку на рік.

1911 садиба за купчою перейшла у власність інж. М. Міхельсона, на замовлення якого 1912 на місці саду зведено шести-, семиповерховий флігель.

1915 садибу придбав колезький секретар Ф. Бржозовський, який 1917 продав її купцю Я. Фрідману. З 1918 власником був В. Жолткевич.

В 1939–40-х рр. та 1943–44 проводилися ремонтні роботи. По війні будівлі передано одному з підрозділів Наркомату внутрішніх справ.

Тепер у садибі містяться: двоповерховий головний будинок (№ 9), одноповерховий флігель (№ 9-а) та шести-, семиповерховий флігель (№ 9-б, 9-в). Головний будинок, 1881, 1907 (№ 9). На червоній лінії забудови вулиці. За первісним проектом мав секційне планування з двома квартирами на поверсі. 1907 змінене на коридорне у зв'язку з відкриттям тут приватної лікарні.

Двоповерховий з напівпідвалом, цегляний, у плані П-подібний. Перекриття пласкі. Оздоблений у цегляному стилі з окремими деталями у формах історизму та модерну.

Чоловий фасад симетричної композиції. Має центральну та бічні розкріповки на дві віконні осі кожна, які фланковано лопатками зі стилізованими капітелями, у вигляді цегляного декору. Лопатки центральної розкріповки, увінчаної півкруглим фронтоном, прикрашено трьома вертикальними стрічками з накладним колом – мотивом, притаманним стилю модерн. Більшість вікон прямокутні, видовжених пропорцій, окрім аркових вікон другого поверху в центрі та лучкових у напівпідвалі. На обох поверхах вікна облямовано лиштвами з замковими каменями, підвіконня оздоблено фільонками з ліпленим орнаментом. Півциркульний отвір входу у центрі фасаду акцентовано замковим каменем та ліпленим декоративним картушем. Вінцевий карниз підкреслено зубчастими деталями. Дворовий фасад з міжповерховим гуртом має центральну частину, що виділена тригранним еркером із завершенням у вигляді вежки.

В інтер'єрі збереглися металеві огорожі сходів вишуканого рисунка.

Будинок – один з нечисленних зразків малоповерхової житлової забудови, що збереглися з кін. 19 ст.

Флігель, 1860-і рр. (№ 9-а). На червоній лінії забудови вулиці, праворуч від головного будинку. Одноповерховий, на мурованому підвалі, дерев'яний, обкладений цеглою, у плані прямокутний. З двору прибудовано прямокутний у плані тамбур з ґанком. Внутрішнє планування дворядне. У підвальному поверсі містилися двірницька, на першому – магазин і чотирикімнатна квартира. Оздоблений у цегляному стилі.

Чоловий фасад на п'ять вікон має тридільну композицію. Бічні частини підкреслено рустованими лопатками. Прямокутні віконні прорізи облямовано у верхній частині та з'єднано на рівні фрамуг зигзагоподібною стрічкою. Вінцевий карниз оздоблено двома низками зубців.

Будинок належить до типової для серед. 19 ст. рядової забудови.

Флігель, 1912 (№ 9-б, 9-в). У другому ряді забудови. Зведений з підйомними машинами (ліфтами), водогоном, каналізацією, електричним освітленням, облаштованими під двором складськими приміщеннями (сараями) й льодовнею. Складається з двох з'єднаних між собою паралельних вулиці корпусів (б, в) з наскрізними проїздами до внутрішнього прямокутного двору. Первісно шестиповерховий, з житловим підвалом (у корпусі «б»), освітленим через приямок. У підвалі та першому поверсі корпусів містилося по чотири квартири, з них дві п'яти- та дві трикімнатні; на другому–шостому – по чотири п'ятикімнатні на кожному поверсі. 1939–40 проведено капітальний ремонт, згодом ближчий до вулиці корпус «б» надбудовано сьомим нежитловим поверхом.

Семиповерховий з боку вулиці, шестиповерховий з тилу, цегляний, у плані має форму каре. Перекриття пласкі, дах вальмовий бляшаний. Внутрішнє планування секційне з центральними (у корпусах) та пов'язаними з двором чорними сходами у бічних поперечних об'ємах. Оформлений у стилі пізнього модерну.

Чоловий фасад (корпус «б») симетричної композиції, основу якої складають центральна розкріповка та флангові ризаліти, у проміжках яких розташовано балкони. Над гуртом другого поверху членований лопатками, які на частинах, що виступають, прикрашені модерністськими колами з потрійними вертикальними стрічками та на первісній висоті фасаду об'єднані дугою (розкріповка) і контурною аркою (ризаліти). Вікна шостого (первісного) поверху ризалітів – з півциркульною перемичкою, всі інші – прямокутні, у простому обрамленні. Центральний вхід оздоблено площинним порталом з криволінійним завершенням та широкими бічними лопатками, увінчаними хрещатим орнаментом. Праворуч від входу міститься прямокутний отвір проїзду у двір.

За таким же принципом, але в спрощеному варіанті, вирішено дворові фасади обох корпусів. В їх центрах виступають ризаліти сходових кліток, освітлених чотирма великими шестидільними вікнами у різному обрамленні. Три верхні поверхи оздоблено лопатками. Бічні фасади внутрішнього двору мають гранчасті виступи, які відповідають чорним сходам. Симетричний, з трьома ризалітами тильний фасад (корпус «в») розкреслено горизонтальними гуртами. В інтер'єрі збереглися замощення керамічною плиткою підлог вестибулів та сходових майданчиків, типові для пізнього модерну ґрати сходів спрощеного рисунка.

Флігель – яскравий зразок прибуткового будинку поч. 20 ст., який вирізняється використанням підземного простору під внутрішнім двором-колодязем.

Забудова садиби в цілому ілюструє різні етапи розвитку домобудування, починаючи з серед. 19 ст.

Тепер у головному будинку (№ 9) – проектний та конструкторсько-технологічний інститут «Проектбудмеханізація», весільний салон «Наталка», нотаріальна контора; флігель (№ 9-а); у флігелі (№ 9-б, 9-в) – Науково-дослідний інститут харчових технологій, офіси [1718].