Зведений за проектом цивільного інж. М. Яскевича на його садибі для Правління Київського округу шляхів сполучення. З 1907 власником будинку був професор Київського університету О. Муратов, з 1911 – Є. фон Брадке. Окрім службових приміщень на кожному поверсі будинку містилися також квартири. Згодом загальну структуру плану змінили, зокрема, значну частину внутрішньої несучої стіни у 1960-х рр. розібрано для влаштування просторої, витягненої паралельно вулиці зали з двома рядами круглих колон. Водночас коротке дворове крило споруди було добудовано з заходу. Внесено зміни у планування та оформлення тильних фасадів будівлі. Чоловий фасад, орієнтований на вул. Тарасівську, залишився майже незмінним, окрім втрати скульптурного завершення центрального аттика. Чотириповерховий з цокольним поверхом, цегляний, у плані Г-подібний, дах двосхилий з бляшаною покрівлею. Трисекційний. Планування коридорного типу з двобічним розташуванням приміщень. Перекриття пласкі. Чоловий фасад має три розкріповки, між якими розташовано два прямокутні отвори входів, підкреслені монументальними порталами з бічним рустом. Горизонтально фасад членують міжповерхові та підвіконні гурти, профільований виступ високого рустованого цоколю. В оформленні використано також струнку систему пласких пілястрів коринфського ордера, рустоване оздоблення розкріповок, характерне пластичне оформлення видовжених прямокутних віконних прорізів тощо. Будинок – цікавий зразок адміністративної споруди поч. 20 ст., вирішеної у формах неоренесансу.

1905–07 у будинку містилася редакція безкоштовного видання Київського округу шляхів сполучення – «Днепровский судоходный листок».

1907 – 10 в будинку діяло медичне відділення Вищих жіночих курсів. Засноване 1907, надавало жінкам вищу медичну освіту, яка прирівнювалася до університетської. Очолював його завідувач кафедри дерматовенерології Київського університету С. Томашевський. Керівництво здійснювали педагогічна рада і господарський комітет. Викладали: ботанік, проф. Київського політехнічного інституту Є. Вотчал, лікарі, професори і завідувачі кафедр медичного факультету Київського університету: патологічної анатомії – В. Високович, невралгії та психіатрії – М. Лапинський, загальної патології – В. Ліндеман, окремої патології і терапії – Г. Малков, оперативної хірургії і топографічної анатомії – П. Морозов, акушерства і гінекології – О. Муратов, судової медицини – М. Оболонський, гігієни – В. Орлов, біохімії – О. Садовень, фармакології – А. Тржецеський, педіатрії – В. Чернов, очних хвороб – О. Шимановський; професор кафедри терапевтичної госпітальної клініки К. Трітшель, приват-доценти – патологоанатом В. Константинович, психіатр П. Нечай; професор Вищих жіночих курсів по кафедрі загальної хірургії О. Радзієвський.

1903 – 05 у будинку проживав Лелявський Микола Семенович (1853–1905) – інженер, вчений-гідротехнік, начальник Київського округу шляхів сполучення (з 1898). З його ініціативи в Києві 1903 проведено з'їзд з проблем судноплавства. Досліджував питання руслової гідротехніки. Помер нагло у Санкт-Петербурзі, похований у Видубицькому Свято-Михайлівському монастирі в Києві (див. ст. 68.11).

1905 – 17 у будинку мешкав Муратов Олександр Олександрович (1850–1918) – доктор медицини (з 1897), професор, завідувач кафедри акушерства і гінекології з клінікою медичного факультету Київського університету (1900– 1913). Один з ініціаторів створення Вищих жіночих курсів. Організував при університетській акушерсько -гінекологічній клініці школу повитух, її директор, вперше в Києві створив Товариство боротьби зі злоякісними новоутвореннями жіночої статевої сфери. Автор праці «Клінічні лекції з акушерства і гінекології» (видавалася двічі). Очолював фізико-медичне товариство при університеті, був членом Товариства боротьби із заразними хворобами при Бактеріологічному інституті.

Тепер у будинку містяться Київський міський лікувально-фізкультурний диспансер, Український центр спортивної медицини м. Києва [1707].