Одноповерхова, цегляна, тинькована, у плані наближена до прямокутника, перекриття пласкі по дерев'яних балках, дах багатосхилий, критий хвилястим шифером (замість первісного бляшаного покриття). Об'ємно-планувальна структура тяжіє до симетрії відносно поперечної осі, впродовж якої розплановані приміщення вестибуля і зали очікування, пов'язані наскрізним проходом (тепер вихід на перон замуровано). Бічні частини будівлі мають двобічно-коридорне розпланування. В архітектурному рішенні станції поєднані риси «раціонального цегляного стилю» кін. 19— поч. 20 ст. й модерну. Оформлення фасадів із відмінними за пропорціями лучковими віконними і дверними прорізами розраховано на круговий огляд. Поздовжні фасади розкреслено вертикальними лопатками, тонкими карнизами і підвіконними горизонтальними гуртами. Клинчасті перемички вікон акцентовані замковим каменем. Великі звиси покрівлі спираються на встановлені парами фігурні дерев'яні консолі у формах модерну. Центр фасаду з боку вул. Святошинської займає триосьова виступна площина з отвором входу посередині (закладений). Найрепрезентативніший фасад з боку перону фланковано двома різновеликими ризалітами, завершеними однаковими трикутними фронтонами з поперечними ригелями та горищними віконцями. Ажурні дерев'яні шпилі, що були на фронтонах (не збереглися), відігравали важливу роль в образному сприйнятті будівлі. Торцеві фасади з центральними входами завершено трапецієподібними фронтонами, форма яких обумовлена наявністю напіввальм. Піддашки фронтонів підтримує оригінальний дерев'яний каркас з аркою посередині, що спирається на консолі. Отвори входів захищено похилими козирками на різьблених дерев'яних бічних опорах.
Будівля є цінним зразком залізничної станції поч. 20 ст. Використовується за первісним призначенням. Тут міститься станція «Святошин» Південно-Західної залізниці України.