Її забудова формувалася з 1900, коли по фронту звели двоповерховий дерев'яний будинок, 1901 обкладений цеглою. 1907—10 новий власник садиби селянин С. Поскрипка розширив межі ділянки, перебудував головний будинок, спорудив у глибині подвір'я флігель. У радянський час приміщення споруд переплановано.
Головний будинок (№ 5). На червоній лінії забудови вулиці. Двоповерховий, дерев'яний, обкладений цеглою, пофарбований, у плані прямокутний, з входом у центрі головного одинадцятивіконного фасаду. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям.
Оздоблений у цегляному стилі з елементами неоренесансу. Симетричний за композицією. Має чотири архітектурно вирішені фасади, для яких є характерним членування профільованим міжповерховим гуртом, вінцевий карниз на цегляних модульйонах, міжвіконні лопатки, на другому поверсі з боку вулиці — пілястри. Вікна прямокутні, на головному фасаді з замковими каменями й підвіконними нішками, оформленими зубцями, на дворовому — з профільованими підвіконними поличками. Окрасою будинку є портал головного входу, утворений архівольтом, що спирається на бічні пілони. У тимпані архівольта над прямокутним отвором входу вміщено декоративну розетку.
Будинок є зразком рядової житлової забудови у формах історизму.
Флігель (№ 5-а). У глибині ділянки, паралельно головному будинку. Двоповерховий з цокольним напівповерхом, що завдяки перепаду рельєфу на тильному фасаді переходить у повний поверх, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний з неглибоким тривіконним виступом у тилу. Структура симетрична відносно осі входу, розташованого в центрі головного фасаду. Дах вальмовий з бляшаним покриттям.
Оздоблений у модернізованих формах історизму. Всі фасади архітектурно оформлені, мають чітко відбиту лінію цоколю та вінцевий карниз на цегляних кронштейнах. Вікна прямокутні, у цоколі з клинчастими перемичками та замковими каменями, на головному фасаді з верхніми наріжними виступами, на тильному фасаді з підвіконними поличками. Центральну тривіконну частину та фланги одинадцятивіконного головного фасаду підкреслено канелюрованими пілястрами заввишки у два поверхи. Парадний вхід вирішено у вигляді порталу під трикутним фронтоном, до якого ведуть кілька кам'яних сходинок. Над фронтоном розміщено декоративне модерністичне коло, позначене контурними цеглинами. Між першим і другим поверхом тильного і бічних фасадів проходить пояс поребрика.
Будинок є зразком ошатно оздобленої внутрішньоквартальної житлової споруди.
Садиба — цікавий зразок міської забудови поч. 20 ст.
Тепер тут містяться установи [1288].