Вона мала пл. 400 кв. сажнів і включала попередню ділянку (228 кв. сажнів), в центрі якої збереглися залишки обгорілого двоповерхового мурованого будинку, спорудженого між 1799 і 1803. Для виплати «казенного стягнення» садибу 1830 виставлено на «акцизний» торг. Її придбав останній київський війт Г. Киселівський і за домовленістю мав передати ділянку зятю О. Балабухи – київському купцю 3-ї гільдії Г. Шелковському. Проте Г. Киселівський не виконав свого зобов'язання, і садиба перейшла в його власність. У лютому 1836 разом з будинком, спорудженим до пожежі, вона була продана майору у відставці М. Семчевському, який того ж року спорудив на розі вулиць Костянтинівської і Спаської наявний житловий будинок. Перший поверх був відведений під торговельні приміщення, верхній – під житло. У проектуванні брав участь міський арх. Л. Станзані, який значно переробив проект. Як видно з описів ділянки 1840-х рр. і з плану 1853, первісний двоповерховий будинок на той час вже було знесено. У публікаціях «будинком Балабухи» помилково називають споруджений М. Семчевським наріжний наявний будинок. На поч. 20 ст. тут містилися Києво-Подільська народна чайна Київського міського попечительства про народну тверезість з бібліотекою та безкоштовною читальнею і крамниця Південно-Російського товариства шкіряного виробництва. Дворові споруди садиби разом із прилеглою до будинку дерев'яною галереєю розібрані 1977. Двоповерховий з підвалом, мурований, тинькований, у плані прямокутний. Планування коридорного типу з двобічним розташуванням приміщень. Перекриття підвалу – півциркульні циліндричні склепіння з розпалубками, першого поверху – коробові склепіння, другого – пласкі по дерев'яних балках. Дах вальмовий. Оформлений у стилі класицизм.

Зовнішні симетричні фасади оформлено ідентично: по вертикалі розчленовано міжповерховим профільованим карнизом та смугою фриза; у нижньому ярусі – пілястрами, між якими містилися оздоблені архівольтами із замковими каменями та розетками півциркульні отвори входів у торговельні приміщення (тепер влаштовано вікна), що чергувалися з вікнами. Прямокутні вікна другого поверху прикрашено горизонтальними розкріпованими сандриками на фігурних кронштейнах. Фасади завершено карнизом з модульйонами. У своєрідно трактованому декорі поряд з типовими для стилю класицизм елементами – пілястрами, сандриками та карнизами використано характерні для української народної архітектури розетки у антревольтах арок, рослинний орнамент фриза (майже не зберігся).

Будинок – зразок торговельно-житлових споруд Подолу доби класицизму. Тепер тут комунальні підприємства «Поділ-житло» та «Оренда» [1680].