В їхньому спільному володінні було також дві садиби на вул. Олександрівській (тепер вул. П. Сагайдачного, 22/1) та одинадцять крамниць в Гостинному дворі на Подолі. 1889 садиба перейшла в одноосібну власність В. Фоломіна. Купці спеціалізувалися на торгівлі церковним начинням та галантерейними виробами. Головний будинок був зведений на місці дерев'яного, що стояв на давній садибі. Проект виконав інж. К. Антонов, який також наглядав за будівництвом. За проектом чоловий фасад завершував центральний лучковий фронтон та бічні балюстради (здійснено зі змінами). Будинок на половину ширини з двору мав третій поверх (мансарду). Між головним об'ємом та флігелем було влаштовано двоповерховий цегляний перехід. У приміщеннях фасадного будинку первісно існували плафони з гуртами, сходи з витонченими балясинами. В парадній залі було чотири колони, декоровані під мармур. Під час реконструкції 1988–91 змінено планування й впорядковано галереї на дворовому фасаді (архітектори Я. Діхтяр, Ю. Лосицький). У 1970-х рр. розібрано флігель. 1990–91 втрачено деталі фронтону. Двоповерховий, цегляний, з частково тинькованим і пофарбованим фасадом, у плані прямокутний, з арковим проїздом у двір. Дах двосхилий, критий бляхою. Перекриття пласкі по балках. Планування галерейного типу: сполучення між приміщеннями здійснювалося за допомогою дерев'яної надвірної галереї (тепер засклена) на цегляних стовпах.

Чоловий фасад на одинадцять віконних осей оздоблено у стилі неоренесанс. Бічні частини виділено розкріповками з двома арковими вікнами на верхньому поверсі, обрамленими безордерними півколонками, між якими – неглибокі ніші-едикули. Інші віконні прорізи прямокутної форми. Перший поверх оздоблено дощаним рустуванням, над вікнами – замкові камені. На правому фланзі – широка лучкова арка первісного проїзду у двір (тепер тристулкове вікно). Центральну частину фасаду завершено прямокутним аттиком, бічні частини – невисокими огорожами, що складаються з трьох призматичних тумб і ажурних ґрат.

Будинок – зразок ранніх споруд у стилі неоренесанс.

Тепер перший поверх займає Галерея шкіри «Де люкс» [1679].