У сучасних межах ділянка сформувалася 1858 при наступному господарі – поміщику М. Бе- тулінському. Наріжний двоповерховий будинок зведено 1869-70 на замовлення власника ділянки – колезького асесора Г. Лозицького. Автор проекту – арх. А. Сопоцинський. 1873 за проектом арх. О. Шіле з боку вулиць Володимирської і Софійської та в глибині подвір’я споруджено двоповерхові житлові прибудови з ренесансно-бароковим вирішенням фасадів, завдяки яким забудова ділянки отримала форму замкненого каре. Прибудови 1873 знесено для зведення прибуткового будинку П. та Ф. Альошиних на вул. Володимирській, 19 (1914, не зберігся).

1879-1901 садибою володіли купець А. Дьяков та його нащадки: 1902-10 – С. Самойлова, дочка підполковника; 1910-18 – А. Ржепецький, голова Товариства взаємного кредиту, радник Київської міської думи, міністр фінансів в уряді П. Скоропадського. В наріжному будинку на поч. 20 ст. містився готель «Стародавня Русь» з рестораном, у 1930-х рр. – синоптичне бюро, з 1944 – гідрологічна обсерваторія.

Двоповерховий з підвалом з боку Воло- димирського проїзду, з боку вул. Софійської – на цокольному напівповерсі. Цегляний, складається з основного у плані прямокутного об’єму та прилеглого до нього під гострим кутом крила на вул. Софійській, що завершується низьким вальмовим дахом. Перекриття пласкі. Фасади вирішено у стилі неоренесанс. Втрата багатьох елементів декору, переважно ліплених деталей, значно спростила їхню пластику. Оброблений дощаним рустом перший поверх відділено широким міжповерховим карнизом. Однаково оформлені фасади прорізано ритмом прямокутних вікон на першому й півциркульних, прикрашених архівольтами та горизонтальними сандриками, – на другому поверсі. Зрізану наріжну триосьову частину виділено широким центральним отвором головного входу та широким балконом на всю довжину фасаду.

Будівля належить до ранніх архітектурних споруд у стилі неоренесанс у забудові міста. Тепер тут містяться державні та приватні установи.