Хмельницький Богдан (Зиновій) Михайлович (1595—1657) — гетьман України (з 1648), засновник козацької держави. Під його проводом у ході Визвольної війни українського народу було здобуто перемоги під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Батогом (1652) та іншими містами, визволено від військ Речі Посполитої значну територію України. Б. Хмельницький заклав основи формування української держави з демократичною формою правління, увів політико-адміністративний (полковий) устрій, реформував податкову систему, судочинство, створив могутнє козацьке військо, встановив зовнішньополітичні відносини з Польщею, Туреччиною, Швецією, Кримом, завдяки чому Україна дістала міжнародне визнання як об'єкт міжнародного права. В умовах боротьби з польською агресією вів переговори з Туреччиною, 1654 підписав з Московським царством міждержавну угоду, т. зв. Березневі статті, якими суверенітет України частково обмежувався в царині зовнішньо-політичної діяльності (відносини з Річчю Посполитою і Портою) і обов'язком виплачувати данину до московської скарбниці. За змістом угода була спрямована на створення конфедера-тивного союзу проти зовнішнього ворога (проіснувала до укладення 1658 українсько-польського Гадяцького договору). В історичній пам'яті українського народу Б. Хмельницький залишився символом боротьби за національну незалежність і територіальну цілісність України. Ім'ям Б. Хмельницького названо дві вулиці в Києві.
Ідея створення пам'ятника виникла з ініціативи історика, громадсько-політичного діяча М. Костомарова у серед. 19 ст. Монумент мали встановити на сучасній пл. Бессарабській. Після багаторічних клопотань було одержано дозвіл царського уряду на спорудження, створено комітет на чолі з головою Київської археографічної комісії М. Юзефовичем, який почав збирати кошти. Композиція проекту пам'ятника М. Микешина включала постамент у вигляді скелі, на якій височіла постать Б. Хмельницького на коні; під скелею — селянин, запорозький козак, росіянин та білорус; на постаменті — три барельєфи зі сценами Збаразької битви, в'їзду козацького війська на чолі з гетьманом Б. Хмельницьким у Київ та Переяславської ради. 1869 проект було затверджено, але вилучено скульптурні композиції. 1879 скульптуру відлито в бронзі на санкт-петербурзькому ливарному заводі Берда і перевезено в Київ, де вона кілька років простояла на подвір'ї Присутствених місць, оскільки за браком коштів роботу було припи-нено до серед. 1880-х рр. Проект постаменту виконав міський арх. В. Ніколаєв, який керував встановленням пам'ятника. Управа Київської фортеці подарувала для постаменту гранітні брили, що залишилися після будівництва ланцюгового моста через Дніпро. 23 червня 1888 відбулося урочисте відкриття пам'ятника.
Бронзову скульптуру вершника встановлено на постаменті у формі пагорба, облицьованого великими брилами сірого неполірованого граніту. Первісно на постаменті були вмонтовані плити з написами: «Волим под царя восточного, православного»; «Богдану Хмельницкому единая, неделимая Россия»: «1654—1888». Їх зняли у 1919 і 1924, вмонтувавши на чоловому боці плиту з написом: «Богдан Хмельницький. 1888». Незабаром після спорудження пам'ятника навколо нього по овалу неправильної форми за проектом арх. В. Ніколаєва було встановлено невисоку чавунну огорожу з класицистичним орнаментом. На заломах вона кріпилася до чавунних стовпів із заскленими ліхтарями у формі зрізаної піраміди. У 1950-х рр. під час реконструкції площі за вказівкою М. Хрущова огорожу зняли. 1998 за нової реконструкції площі її відновлено у первісному вигляді.
Гетьман України зображений верхи на баскому здибленому коні. У правій, відведеній назад руці Б. Хмельницький тримає булаву, якою неначе вказує на північний схід, у напрямку Москви. Реалістичне відтворення рис обличчя гетьмана, деталей одягу, руху здибленого коня доповнюється загальним романтичним трактуванням скульптурного образу, підкресленого динамічністю композиції. Скульптура вирізняється складністю ракурсів і чіткістю контурів, ретельним опрацюванням деталей, які добре сприймаються завдяки невисокому постаменту, що нагадує степову козацьку могилу. Особливо виразний силует коня, граціозний вигин його ніг і шиї. Складки одягу вершника трактовані експресивно й збагачують пластику композиції.
Пам'ятник, розрахований на огляд зусібіч з близької й далекої відстані, став своєрідною емблемою столиці України [1040].