Побудований у кін. 1860-х – на поч. 1870-х рр., добудований 1891 за проектом арх. М. Гарденіна. На плані 1872 позначений як наявний на той час цегляний одноповерховий флігель з кам’яними погребами на садибі відставного підполковника М. Киселівського та його брата капітана К. Киселівського заг. пл. 1516 кв. сажнів. Г-подібна на плані садиба обіймала район перехресть трьох вулиць: Спаської, Межигірської й Набережно-Микільської (тепер вул. Г. Сковороди). Згідно з цим планом, на червоній лінії вулиці суміжно з флігелем стояв головний двоповерховий з підвалом цегляний будинок, на місці якого тепер розташовано крило Центру мистецтв «Славутич», у тилу садиби розміщувалися одно-двоповерхові нежитлові дерев’яні й цегляні служби, сараї тощо. Жодна з цих будівель не збереглася. 1882 садибу придбав купець

1- ї гільдії І. Шварцман, відомий як власник підприємства «Мануфактурна суконна торгівля». Можливо, відтоді почалося пристосування господарських споруд садиби для потреб підприємства. У кін. 1880-х рр. І. Шварцман проживав у м. Вільмеродорфі (Німеччина), а його син – вільний художник О. Шварцман надав довіреність на управління садибою С. Іцковичу. Збереглися відомості від 9 лютого 1911 про пожежу у садибному будинку й, вірогідно, у прилеглому до нього флігелі, які було відбудовано під наглядом арх. М. Казанського. У травні 1915 І. Шварцман заповів садибу своїй дружині А. Шварцман, яка володіла нею до поч. 1920-х рр. Після цього територію садиби передано в оренду артілі «Металоліт» з виготовлення примусів, керогазів, таганків та ін. дрібного побутового устаткування. Тоді ж флігель почали використовувати як адміністративну споруду. 1964 на базі артілі створено промислове підприємство «Промарматура» з виготовлення промислової арматури та сантехніки, з 1991 – АТ «Промарматура». Флігель використовували як і раніше. Критим одноповерховим переходом-тамбуром його було поєднано з півтораповерховим прибрамним павільйоном. Портал первісного головного входу на головному фасаді флігеля перероблено, дверний отвір трансформовано у віконний. Головний вхід влаштовано у тамбурі в середній частині спільного видовженого архітектурного об’єму. Вхідний отвір на дворовому фасаді замуровано.

Одноповерховий на низькому цокольному півповерсі, цегляний, у плані прямокутний. Вальмовий дах на дерев’яних кроквах вкрито хвилястими асбоцементними листами. Планування коридорного типу з двобічним розташуванням суміжних приміщень. Вхід у будинок – через прилеглий до східного торця тамбур-перехід, що поєднує флігель з розташованим поряд прибрамним павільйоном. Підмурки стрічкові, стіни цегляні, перекриття першого поверху та східної частини цокольного – балкові дерев’яні, західної частини цокольного напівповерху – цегляні склепіння.

Побудований у дещо утрированих формах необароко. Фасади потиньковано й побілено. Композиційна схема оберненого у бік вулиці чолового семиосьового фасаду асиметрична внаслідок бічного положення трансформованого у віконний проріз первісного головного входу. Його акцентовано масивним дрібнопрофільованим лучковим архівольтом, що спирається на горизонтально рустовані й оздоблені стрічковим орнаментом бічні пілястри. У нішу порталу вписано велике, майже квадратне вікно з підвіконною фільонкою, яке охоплює вузько профільована лиштва й увінчуює півциркульний архівольт з гладеньким тимпаном. Так само оформлено чотири ритмічно розташовані прямокутні вікна ліворуч від колишнього входу. На правому фланзі два вікна з півциркульними перемичками завершено архівольтами, декоровано підвіконними фільонками меншого розміру; лінію карниза підкреслено ритмом «сухариків». Ідентично трактовані елементи в оформленні двох дещо по-різному декорованих частин розділеного порталом фасаду – профільовані підвіконні й надвіконний гурти, низький цоколь об’єднують їх у єдине ціле та підкреслюють переважно горизонтальний характер композиційного рішення. Оформлення дворового, прорізаного ритмом прямокутних вікон фасаду спрощене, майже утилітарне. Флігель є цінним репрезентантом будівлі у складі садиби Подолу 2-ї пол. 19 ст., що має виразне стильове рішення й значну типологічну цінність.

Тепер – адміністративний корпус АТ «Промарматура».