Випускник факультету журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1957), в якому працював з 1966 до кінця життя. Доктор історичних наук (з 1983), професор (з 1984), завідувач кафедри та декан факультету журналістики (з 1983).
Перший директор Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка та завідувач кафедри періодичної преси (з вересня 1993). Одночасно — консультант-редактор «Інформаційного вісника» та помічник другого секретаря ЦК КПУ (1972—81), старший науковий співробітник сектора наукової інформації з суспільних наук при Президії АН УРСР (1981 — 83), позаштатний радник Президента України (з лютого 1999). Член редколегії часопису «Пам'ять століть».
Автор понад 30 книжок публіцистики та художньої прози (романів, повістей, оповідань): «Краплина й море» (1974), «Поклик вічності» (1976), «Київ. Документальна повість в листах, щоденниках і спогадах учасників історичної епопеї захисту і звільнення міста в 1941 —1943 рр.» (1978), «І Дніпро, і кручі» (1979), «Під небом пам'яті: Із щоденника публіциста» (1984), «З чим йдемо до людей. Роздуми про сучасну публіцистику» (1989) та ін.
Провідний учений в галузі вивчення засобів масової інформації. Автор понад 200 наукових праць з проблем політології, теорії комунікацій та підручників для студентів факультету журналістики: «Вступ до журналістики» (1977, перевидання 1997, 1998), «Основи журналістики» (1994), «Масова комунікація» (у співавт., 1997), «Журналістика — мистецтво демократії» (1998), «Теорія журналістики. Навчальний посібник» (1998, перевидання 2002), «Основи масово-інформаційної діяльності» (у співавт., 1999) та ін. Лауреат Республіканської премії ім. Я. Галана (1970), премій Міжнародної академії інформатизації (1993) та АН вищої школи України ім. Я. Мудрого (1998). Нагороджений орденами «Знак пошани» (1978) та «За заслуги» 3-го ступеня (1997). В пам'ять про вченого посаджено кущ калини біля Інституту журналістики (вул. Мельникова, 36/1). В інституті на другому поверсі біля аудиторії № 21 встановлено меморіальну дошку на його честь. З 2000 Національна Спілка журналістів України запровадила щорічну премію ім. А. Москаленка за кращу студентську роботу з проблем засобів масової інформації.
Похований на Байковому цвинтарі.
У жовтні 2004 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом ученого на тлі розкритої книги (ск. В. Лебедев).
Тепер частину приміщень займають офіси.