Рід Мавриних походив із Німеччини, з'явився в Росії ще у 18 ст. Власницею земельної ділянки офіційно вважалася В. Маврина. В цей час вона очолювала київську Маринську громаду сестер - жалібниць Російського товариства Червоного Хреста (містилася на сучасній вул. Саксаганського, 75). Її чоловік О. Маврин з 1902 виконував обов'язки окружного генерал-квартирмейстера штабу Київського військового округу,
1908 — начальник штабу, з 1908 — генерал від інфантерії, під час 1-ї світової війни — начальник постачання армій Південно-Західного фронту. На їх замовлення за проектом арх. В. Рикова споруджено два шестиповерхових будинки.
Квартири було електрифіковано, газифіковано й оснащено водомірами. Для безперебійного забезпечення верхніх поверхів воду подавали у накопичувальні баки на дахах будинків за допомогою електронасосів. У кожну квартиру було проведено міський телефон і телефон до швейцара. При обох будинках влаштовано сміттєспалювальні печі. Кожен будинок обслуговувало три ліфта: комбінований, для квартирантів, для слуг і вантажу. Ліфти замовлено фірмі «Грахам і брати» у Стокгольмі. На кожному поверсі містилися дві квартири з усіма вигодами з чотирьох, п'яти і шести кімнат. У квартирах головного будинку додатково було ще по три кімнати для слуг, у квартирах флігеля — по дві кімнати. Кожна квартира мала два санвузли з ваннами (для квартирантів і для слуг окремо). На першому поверсі чотирикімнатну квартиру здавали за 1200 крб. на рік. На другому поверсі були шести- і семи- кімнатні квартири. Третій поверх головного будинку займала сім'я Мавриних. Оренду квартири, яка складалася з дванадцяти кімнат, трьох кімнат для слуг, буфетної, двох ванних кімнат і трьох туалетів, оцінювали в 4 тис. крб. на рік. На садибі також містився гараж із центральним опаленням, електричним освітленням та кімнатою для шофера (знесений). Двори було одразу заасфальтовано.
1991 проведено капітальний ремонт обох будинків за проектом Інституту «Укржитлоремпроект», під час якого первісне планування частково змінено, дерев'яні перекриття замінено на бетонні, видалено чорні сходи, ліквідовано проїзд у ризаліті флігеля, втрачено деякі елементи оздоблення фасадів.
Г о л о в н и й б у д и н о к (№ 16-а). Шестиповерховий з мансардним і підвальним поверхами, цегляний, тинькований, у плані Т-подібний, односекційний. Симетрію планувальної структури порушено розташуванням проїзду у крайньому прогоні праворуч. Житловий простір організовано навколо сходово-ліфтового блоку зі світловим ліхтарем угорі. Конструктивна система — з поздовжніми несучими стінами. Фундамент та цоколь муровано на цементному розчині, стіни — на змішаному.
Перекриття пласкі бетонні. Парадні сходи — мармурові. Покрівля даху бляшана. Оформлений у стилі модерн. Композиція чолового фасаду симетрична відносно центральної осі, акцентованої порталом головного входу. Складовими елементами порталу є фрагмент трикутного фронтону, бічні пілястри та рельєф картуша з гербом над дверима, який вказує на дворянське походження власників. У картуші — зображення оленя, шию якого пронизує стріла. Щит завершено звичайним дворянським шоломом. Горизонтальні членування фасаду виявлено профільованими міжповерховими гуртами, рустуванням стін двох нижніх поверхів, балконом мансардного поверху з декоративною металевою огорожею. Найбільш виразними вертикальними елементами є циліндричні еркери другого—п'ятого поверхів. В оформленні тильного фаса-ду використано рустування на рівні другого поверху, замкові камені в перемичках віконних прорізів, розетки. Окремі пластичні елементи оздоблення - замкові камені, міжповерхові гурти, підвіконні ніші, лопатки, люкарни, ліплений орнамент тощо підкреслено світлішим тоном або білим кольором пофарбування. В інтер'єрах та проїзді частково збереглися ліплені прикраси на стінах і стелях — розетки й рослинні гірлянди, карнизні гурти, огорожа парадних сходів модерністичного рисунка.

Ф л і г е л ь (№ 16-б). Щестиповерховий з мансардою та підвалом, цегляний, тинькований, у плані ускладненої Т-подібної форми, односекційний. У центрі плану розміщено сходову клітку зі світловим ліхтарем і шахту ліфта, навколо яких розплановано квартири. Перекриття пласкі бетонні. Покрівля даху бляшана. Оформлений у стилі модерн.
На чоловому фасаді, за винятком деталей, повторено композиційну схему чолового фасаду головного будинку. В оформленні порталу входу архітектурну пластику (завершення складної криволінійної форми, спрощені пілястри) вдало доповнено декоративним обрам-ленням дверей та овальним медальйоном, сюжет якого — корзина з фруктами. Композиціями з ліпленого орнаменту прикрашено площини між вікнами п'ятого та шостого поверхів, завершення лопаток на рівні шостого поверху. Орнаментальний декор між слабо прорисованими еркерами третього—четвертого поверхів знищено внаслідок монтажу сучасних балконних плит.
В інтер'єрі вестибюля та сходової клітки збереглися ліплені прикраси стін і стелі (розетки та гірлянди з рослинного орнаменту, карнизні гурти), огорожа парадних сходів.
Будівлі — зразок типового об'ємно-планувального рішення та прогресивного технічного обладнання комфортабельних прибуткових житлових споруд.
Садиба — зразок цілісного архітектурного вирішення внутрішнього простору за рахунок використання в оформленні звернених на нього фасадів однакових декоративних елементів (рустування стін на рівні других поверхів, замкових каменів, розеток).
Тепер — житлово-офісні будинки.