Під час проведення поточних ремонтів частково змінено внутрішнє планування квартир, втрачено більшу частину паркетної підлоги, фрагменти ліплення, набори відкривання вікон і дверей; вхідні двері до парадного під'їзду (з кованими металевими накладками, виконаними за авторським ескізом) зашиті рейками. П'ятиповерховий з напівпідвалом та невисоким цоколем, цегляний, пофарбований, у плані трапецієподібний з невеликою дворовою прибудовою. Основний об'єм розвивається вздовж лінії вулиці, над ним споруджено мансарду. Цоколь і перший поверх рустовані. Будинок має один парадний під'їзд та вхід з боку подвір'я. У правій частині проїзд. Брама з ажурними ґратами у стилі модерн. Перекриття пласкі по дерев'яних балках, дах двосхилий, з бляшаним покриттям. Планування секційне. Вирішений у стилі пізнього модерну. Композиція головного фасаду асиметрична. У центрі — широка розкріповка з дверима парадного входу, оформленими у вигляді стилізованого порталу; над ним п'ятигранний еркер, що переходить у балкон. На правому фланзі вузька розкріповка з одним тристулковим вікном на кожному поверсі, ліворуч — виділена широкими лопатками частина з двома одностулковими вікнами, балконом на другому поверсі та лоджією на п'ятому. Центральне й бічні членування фасаду завершені аттиками. Ліплені декоративні елементи площинні, рослинного й геометричного характеру, розміщені у вигляді вставок-фільонок між балконами та над вікнами.

Інтер'єр оздоблено в стилі модерн з елементами історизму. В парадному під'їзді сходові мармурові марші з кованим огородженням, декорованим у верхній частині меандровим орнаментом. Міжповерхові майданчики викладені метлаською плиткою заводу Акціонерного товариства «Дзевульський і Лянге». У квартирах зберігся оригінальний ліплений декор. На фасадах, ліплені декоративні елементи сплощені, рослинні та геометричні композиції поділяються на кілька типів. До першого належать розетки та бордюри плафонів, утворені геометричними формами: прямокутниками, квадратами, хвилеподібними стрічками, накладеними одна на одну. Такий декор справляє враження виконаного з металу, що й підкреслено імітацією заклепок у місцях накладення. Інші плафони прикрашено геометризованими рослинними композиціями. Найбільш показовою є квартира № 5, де плафон однієї з кімнат має квадратну розетку, з чотирма групами стилізованого листя каштанів з плодами, та бордюри з подібних елементів. Третій тип композицій являють плафони, в оздобленні яких застосовано мотив кола в поєднанні з пучками квітів (досить натуралістично виконані маки, дрібні польові квіти), букети й вінки, перехоплені у кількох місцях стрічками, бордюри з тонких паралельних рельєфних ліній, що перериваються вставками з рослинних елементів. Ще один тип оздоблення складається з круглої розетки, внутрішнє поле якої заповнено стилізованим листям каштана та інших дерев або ж болотяних рослин, і профільованого карниза, прикрашеного смугою з квітів та гнучких стеблин. Збереглося столярне заповнення вікон і дверей з наборами відкривання: бронзові відлиті ручки серійного виробництва, а також унікальна ручка, виточена з темного природного каменя й прикріплена до пластини, декорованої гравійованими пальметами. Збереглося кілька груб, облицьованих білими гладенькими полив'яними кахлями і завершених карнизом з фігурних кахлів. їхні спрощені форми є типовими для пізнього модерну. Вхідні двері до квартир фільончасті, підлога — набірний паркет.
Будинок органічно входить у лінію історичної забудови, формуючи вигин вулиці.1933-67 (з перервою під час війни) у квартирі № 12 на п'ятому поверсі проживав Рабинович Леонід Наумович (1913—69; літературний псевд. — Волинський) — письменник, художник. 1934 закінчив Київський художній інститут, потім працював у галузях театрально-декоративної (філіал Київського театру Червоної армії, Київський академічний театр опери та балету ім. Т. Г. Шевченка) і книжкової графіки (ілюстрував твори В. Коро- ленка, В. Маяковського та інших). Під час війни — офіцер саперних військ. 1945 у Німеччині брав участь у розшуку прихованих нацистами мистецьких колекцій Дрезденської картинної галереї, врятував багато шедеврів від загибелі. З 1951 друкував літературні твори. Серед них: «Сім днів» (1958), «Дім на осонні» (1961), «Обличчя часу» (1962), «Зелене дерево життя» (1964). З 1968 жив у Москві.
Тепер на першому поверсі та у напівпідвалі магазини та офіси [1259].