Садиба витягнута в меридіональному напрямку, з невеликим внутрішнім подвір'ям у центрі й фруктовим садом у південній частині, огороджена дерев'яним парканом. Особняк зведений за проектом (затверджений 1899) і під наглядом техніка-арх. А. Краусса на замовлення титулярного радника В. Руссіянова. Первісні форми та внутрішнє планування збереглися досить добре. До невеликих змін, що сталися внаслідок ремонтів, належать закладення на першому поверсі дверних отворів на головному фасаді та перетворення їх на вікна (друга й шоста осі), заміна ажурних металевих стулок брами бічного проїзду на дерев'яні. У верхній частині вікон першого поверху збереглися коробки механізмів маркізів — неодмінної приналежності крамниці. Два прямі аттики над флангами та ажурні металеві ґрати, що з'єднували їх з центральним фронтоном, не збереглися. У 1920-х рр. будинок перетворений на багатоквартирний. Двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний, з проїздом на подвір'я у правій частині об'єму. Міжповерхові перекриття дерев'яні, підшивні, підлога дощана, по лагах і балках. Покрівля бляшана по дерев'яних кроквах.
Фасади оформлені у цегляному стилі. Поперечна вісь споруди фіксується вуличним і дворовим входами, що ведуть до головних та чорних двомаршових сходів. Внутрішнє планування дворядне, у зовнішній ряд (до вулиці) винесено великі парадні приміщення. На головному та дворовому фасадах — по два дерев'яні балкони з металевими ґратами. Композиція фасадів підпорядкована центрально-осьовій симетрії, яку дещо порушує бічний проїзд. Слабо виділена лопатками центральна частина з головним входом завершена фігурним фронтоном з люкарною. Декор вирішено у цеглі. Найхарактернішими його елементами є сухарики під вінцевим карнизом та в підвіконних фільонках другого поверху, міжповерховий гурт. Вікна — характерних для поч. 20 ст. завужених пропорцій, з замковими каменями, які на другому поверсі мають вигляд стилізованих волют. Акцент в архітектурне вирішення вносять ажурні металеві ґрати балконів. В інтер'єрах частково збереглися груби, ліплені плафонні розетки, тягнуті карнизи.
Особняк — типовий зразок малоповерхової забудови Києва кін. 19 — поч. 20 ст. з яскраво вираженими стилістичними ознаками модернізованих форм історизму.
Олександр Тищенко.