В роки проживання у цьому будинку працював у Київському державному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки (1953—95). У ці роки зіграв ролі: Кліщ («На дні» М. Горь­кого), Жученко («Київський зошит» В. Собка; обидві — 1963), Бульший («Хто за? Хто проти?» П. Загребельного), герцог Альба («Дон Карлос» Ф. Шіллера; всі — 1965); Половцев («Піднята цілина» М. Шолохова, 1966); Коваленко («Далекі вікна» В. Собка, 1967).

1963—68 у квартирі № 71 — Кікоть Андрій Іванович (1929—75) — співак (бас), народний артист УРСР (з 1967).

В роки проживання у цьому будин­ку — соліст Київського державного академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка (1959—75). Співав пар­тії: Карась («Запорожець за Дунаєм» С.      Гулака-Артемовського), Тарас Буль­ба («Тарас Бульба» М. Лисенка), Кривоніс («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Борис, Іван Хованський («Бо­рис Годунов», «Хованщина» М. Мусоргського) та ін.

Проживав також на вулицях Артема, 48, квартира № 3 і Хрещатик, 15, квар­тира № 114.

1963—92 у квартирі № 38 — Куманченко Поліна Володимирівна (1910—92) — драматична актриса, народна артистка СРСР (з 1960).

1961—82 — артистка Київського дер­жавного академічного українського драматичного театру ім. І. Франка. Акт­риса унікальної переконливості, блис­кучий майстер неповторних харак­терів. Створила на сцені театру багато яскравих образів. Серед них: Тереза («День народження Терези» Г. Мдівані), Клеопатра Гаврилівна, Галина Ро­манівна («Чому посміхалися зорі», «Пам'ять серця» О. Корнійчука), Маріне («Маріне» М. Бараташвілі), Сільвета («Романтики» Е. Ростана), Лимерівна («Лимерівна» Панаса Мирного) та ін. Знімалася в кіно. В період проживання в цьому будинку зіграла роль Заха­рівни у фільмі «Старт» (1987, «Укртелефільм»).

Відзначена Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1971) за участь у спек­таклі «Пам'ять серця» О. Корнійчука.

У квартирі П. Куманченко бували М. Амосов, А. Гашинський, О. Корній­чук та інші відомі діячі науки і куль­тури.

1963—93 у квартирі № 10 — Мішаков Олександр Семенович (1912—93) — заслужений майстер спорту СРСР (з 1954), заслужений тренер СРСР із спортивної гімнастики (з 1956), один із засновників в країні гри в гандбол — майстер спорту з гандболу (1949); випускник Українського інституту фізичної культури у Харкові (1935), старший викладач кафедри гімнастики Інституту фізичної культури в Києві (1944—54).

Під час проживання в цьому будин­ку — тренер збірної СРСР зі спортив­ної гімнастики по Україні (1954—72). Чотири рази був старшим тренером команди СРСР на Олімпійських іграх (1956, 1960, 1964, 1968). Учні О. Мішакова, серед яких Н. Бочарова, Л. Латиніна, Б. Шахлін, завоювали 247 медалей Олімпійських ігор, чемпіонатів світу, Європи, СРСР, зокрема 18 золотих олімпійських медалей. Видатний тре­нер виховав понад 90 майстрів спорту зі спортивної гімнастики. Його учні В. Смирнов та М. Ярохін стали заслу­женими тренерами СРСР.

1972 - 92 — вчитель гімнастики Рес­публіканського вищого училища фізич­ної культури.

1963—71 у квартирі № 38 — Покотило Михайло Федорович (1906—71) — ак­тор і режисер, народний артист УРСР (з 1953). Чоловік П. Куманченко.

З 1961 працював у Київському держав­ному академічному українському дра­матичному театрі ім. І. Франка, на сцені якого створив яскраві образи сучасного і класичного репертуару. Серед них: Буц, Лисецький («Форту­на», «Марина» М. Зарудного), Пастор («Повноважний повпред» І. Шведова), Черчіль («Зупинитися» І. Рачади), Кар­лос («День народження Терези» Г. Мді- вані), Таран («Фараони» О. Коломійця), дід Остап («В степах України» О. Кор­нійчука) та ін. Знімався в кіно. Роботу в театрі й кіно поєднував з педагогіч­ною діяльністю. 1961—64 — керівник курсу майстерності актора у драма­тичній студії театру ім. І. Франка.

1963—66 у квартирі № 60 на третьо­му поверсі — Симеонов Костянтин Ар­сенович (1910—87) — оперно-симфо­нічний диригент, педагог, народний артист СРСР (з 1962).

Під час проживання в цьому будин­ку — головний диригент Київського державного академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка (з 1957). За цей час здійснив ряд постановок. Се­ред них: «Хованщина» М. Мусоргського (1963), «Тарас Шевченко» Г. Майбороди (1964, перше виконання), «Богдан Хмельницький» К. Данькевича (1965), «Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича (1965, 1974, Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка, 1976) та ін. Диригував оперними виставами Великого театру (Москва), на сцені театру «Ла Скала» (Мілан, 1964). Гастролював у респуб­ліках СРСР, за кордоном (Чехословаччина, Югославія та ін.). Перший вико­навець окремих симфонічних творів Б. Лятошинського, Г. Майбороди, Г. Та­ранова, А. Штогаренка та ін. 1966 пере­їхав у Ленінград, головний диригент Ленінградського театру опери та бале­ту ім. С. Кірова (1966—75).

Жив у Києві також на вулицях Яро­славів Вал, 11, квартира № 11 та Пушкінській, 18, квартира № 39.

1963—86 у квартирі № 25 — Таршин Олексій Михайлович (справж. — Бєлоусов; 1906—86) — драматичний актор, народний артист УРСР (з 1951).

1944 - 53 та 1962—1983 — актор Київ­ського академічного російського дра­матичного театру ім. Лесі Українки. Зіграв понад 50 ролей у виставах сучас­ного та класичного репертуару. Серед них: Тузенбах («Три сестри» А. Чехо­ва), Каренін («Живий труп» Л. Толсто­го), Мило видов («На людному місці» О. Островського), Олексій («Оптиміс­тична трагедія» В. Вишневського), Альмавіва («Одруження Фігаро» П. Бомар­ше), Турков («І земля стрибала мені на­зустріч» П. Загребельного), Бенкен­дорф («Останні дні» М. Булгакова), Щербаков («Генерал Ватутін» Л. Дмитерка), аптекар («Інтерв'ю в Буенос- Айресі» Г. Боровика) та ін. Знімався у кіно на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка, у т. ч. у фільмах «Гадюка» (1965, епізодична роль), «Помилка Оноре де Бальзака» (1968, Конецпольський) та ін.

1963—68 у квартирі № 20 — Тимохін Володимир Ілліч (1929—99) — співак (тенор), народний артист УРСР (з 1965). В роки проживання в цьому бу­динку — соліст Київського державного академічного театру опери та бале­ту ім. Т. Шевченка (1956—80).

Партії: Андрій («Тарас Бульба» М. Ли­сенка), Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Альфред («Травіата» Дж. Верді) та ін.

1963—80 у квартирі № 62 на п'ятому поверсі — Третяк Василь Якович (1926—89) — оперний співак (драма­тичний тенор), заслужений артист Молдавської PCP (з І962), народний артист CPCP (з 1980); соліст Молдавсь­кого театру опери та балету (1958—62). Мав сильний драматичний тенор, рів­ний на всьому діапазоні, неповторну акторську індивідуальність. 1962—83 працював у Київському державному академічному театрі опери та балету ім. Т. Шевченка, де створив галерею яскравих образів: Андрій («Запорожець за Дунаєм» C. Гулака-Артемовського), Андрій («Хованщина» М. Мусоргського), Богун («Богдан Хмель­ницький» К. Данькевича), Отелло («Отелло» Дж. Верді), Каніо («Паяци» P. Ле­онкавалло), Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Каварадоссі («Тоска» Дж. Пуччіні), Герман, Андрій («Пікова дама», «Мазе­па» П. Чайковського) та ін. Гастролював з концертами у багатьох містах CPCP, за кордоном Румунія, Польща, Чехословаччина, Німеччина та ін.). Pоботу в театрі поєднував з педа­гогічною діяльністю у Київській консерваторії (з 1976).

У квартирі митця часто збиралися відомі співаки, композитори, дириген­ти, музикознавці — Л. Венедиктов, А. Кікоть, К. Pадченко, О. Pябов, К. Cимеонов, В. Тимохін, Г. Туфтіна та ін. Останні роки життя співак жив на вул. Cуворова, 11, квартира № 261.

1963—89 у квартирі № 49 — Фокін Ми­кола Cергійович (1912—90) — оперний та концертний співак (тенор), народ­ний артист УPCP (з 1960).

Мав ніжний красивий голос. 1952—72 - соліст Київського державного ака­демічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка. Партії: Петро, Дяк («Наталка Полтавка», «Різдвяна ніч» М. Лисенка), Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Юродивий («Борис Годунов» М. Мусоргського), Герцог, Альфред («Ріголетто», «Травіата» Дж. Верді), Фауст, Ромео («Фауст», «Ромео і Джульетта» Ш. Гуно) та ін. Багато працював над концертним ре­пертуаром, з великим успіхом гастро­лював по містах УРСР та СРСР, виконував арії з опер, романси М. Лисенка, Я. Степового та ін.

1976—80 — викладач Київського інсти­туту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.

У 1990 жив на вул. Ольгинській, 2-а, квартира № 7.

2004 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з ба­рельєфним портретом О. Мішакова (ск. М. Білик) [2013].