На лінії вулиці стояв одноповерховий дерев'яний, Г-подібний у плані на мурованому фундаменті будинок, зведений за зразко­вим проектом на п'ять віконних осей. 1885 з правого боку до нього зроблено цегляну прибудову за проектом арх. В. Ніколаєва. За головним будинком розташовувався одноповерховий де­рев'яний на мурованому фундаменті флігель, надбудований 1870 другим по­верхом. У тилу ділянки стояли дерев'яний сарай та інші господарські будівлі. 1895 садибу придбав купець 1-ї гільдії Л. Гінзбург, який володів нею до націо­налізації у радянський час і розмістив тут власну будівельну контору.

1909 на замовлення Л. Гінзбурга розпо­чато спорудження великого прибутко­вого будинку, для чого ділянку звільни­ли від старої забудови. 1910 у новому будинку проведено опоряджувальні ро­боти, у січні 1911 його визнали пов­ністю завершеним. Композиція і сти­лістичні особливості споруди нагаду­ють будівлі за проектами арх. Е. Брадтмана. В будинку було 45 квартир, 226 кімнат.

У 1910-х рр. тут містилася редакція газети «Южная копейка» (виходила 1910—17).

У 1920-х рр. використовувався як жит­ловий, зокрема орендувався житловим кооперативом «Згода» (з 1923), тут та­кож розміщувався трест «Дун-Сукно». 1943 конструкції будівлі значно пошко­джено пожежею. За проектом, розроб­леним 1947 в Інституті «Діпроцивіль-промбуд», проведено відновлювальні роботи, під час яких перекриття кіль­кох поверхів замінено на бетонні по металевих балках, чоловий об'єм надбудовано мансардним поверхом. Фон­тан у північній частині внутрішнього двору реконструйовано. 1952 будинок здано в експлуатацію. З 1953 входив до складу готелю «Україна». Семиповерховий з мансардним повер­хом і напівпідвалом, мурований, тинь­кований, у плані П-подібний. Склада­ється з двох секцій, з'єднаних вузьким поперечним об'ємом. Планування ко­ридорного типу з двобічним розташуванням приміщень. Сходи двомаршові мармурові (парадні) та гранітні (чорні).

Оформлений у стилі модерн. Компо­зиція чолового фасаду центрально-осьова, наближена до симетричної. Пе­реважаючий вертикалізм членувань підкреслено розміщеним на централь­ній осі циліндричним еркером третьо­го—п'ятого поверхів над порталом го­ловного входу, видовженими пропор­ціями вікон. Різноманітність форм прорізів ілюструють вузькі потрійні вікна еркера, прямокутні або з півцир­кульним завершенням, а також кри­волінійного абрису вікна мансардного поверху. Складний силует будівлі формують півциркульні щипці в мансардному завершенні центральної триосьової та бічних одноосьових частин фаса­ду, фланкованих широкими пласкими лопатками другого—шостого поверхів. Пластику доповнюють тригранні та циліндричні, сегментоподібні у плані балкони, огороджені оригінальними ґратами. У декорі виділяються розта­шовані над отвором головного входу обабіч овального вікна барельєфні зоб­раження двох жіночих постатей в ан­тичному вбранні, ліплені вставки рос­линного орнаменту на верхніх повер­хах. Ліворуч від порталу — арковий отвір проїзду з оригінальними ажурни­ми металевими стулками воріт.

Будівля — складова частина історичної забудови бульвару.

У будинку містилася найбільша в місті будівельно-підрядна контора Л. Гінзбурга, яка спорудила в Києві багато значних будівель: сучасні театри опе­ри, оперети, ім. І. Франка, приміщення Національного художнього музею Ук­раїни, Будинку вчителя, Національний банк, Миколаївський костьол, хоральну синагогу, Будинок актора (караїмська кенаса) та ін.

1918 у помешканні № 36 будинку міс­тилися редакція, головне бюро прода­жу і прийому оголошень ілюстрованого українського часопису «Око». Ставив за мету, як зазначено в № 1, «показати світ в образах», служити «піднесенню уровення культури молодого, вперед прямуючого народу», «прислужитися до навязання вузших торговельних відносин межи Україною і заграни­цею». Випускався щотижнево накла­дом 100 тис. примірників, розповсюджувався і за кордоном. Містив пе­реважно фотографії, супроводжувані анотаційними текстами двома мова­ми — українською і російською. З № 7 друкувався двома паралельними видан­нями — українською і російською мо­вою. Загалом відомо 17 номерів часо­пису. Наклад виготовляло Київське друкарсько-видавниче підприємство «Гльобус». Редактор — Ф. Лінденов. Публікував фотографії — портрети відомих іноземних державних діячів (під рубрикою «Люди, про котрих у світі балакають»), українських політич­них діячів (під рубрикою «Українці, про котрих балакають»), більшовиць­ких лідерів («Проводирі совітської "Московщини"»). У часопису надруко­вано численні портрети і сюжетні фо­тографії, які висвітлюють діяльність гетьмана П. Скоропадського, міністрів і політичних діячів доби Української ре­волюції Г. Афанасьева, В. Винниченка, Д. Дорошенка, І. Кістяківського, В. Липинського, Ф. Лизогуба, А. Ржепецько- го, М. Чубинського, Ф. Штейнгеля та ін.; портрети акторів київського Міського театру та ін. Світлини зафіксували події громадянської війни і війни в Європі, життя українців у німецькому полоні, українсько-російські мирні пе­реговори, з'їзд хліборобів у Києві 28 квітня 1918, вибух складу снарядів на Звіринці в Києві, господарство різних країн під час війни, новинки науки і техніки, краєвиди українських, росій­ських і європейських міст, спортивні змагання, свята. Вміщувалися також карти, репродукції живописних кар­тин, гумористичні малюнки, малюнки і фотографії модного одягу, оголошення. Часопис є цінним іконографічним дже­релом для вивчення історії України доби революції.

Тепер будинок входить до складу готе­лю «Прем'єр Палас» [2008].