Споруд­жений на садибі коштом педагога М. Клуссінш для розміщення приватної гімназії; будівництво виконувала фірма підрядчика Я. Файбишенка. Триповерховий з напівпідвальним по­верхом, цегляний, пофарбований, в плані прямокутний, ускладнений неве­ликим об'ємом допоміжних сходів на правому торці будівлі. Основу плану­вального рішення складає один досить просторий, розташований у поздовж­ньому напрямку коридор, по обидва боки від якого розміщуються різні за функціональним призначенням та розмірами приміщення. Перекриття пласкі.

Головний вхід з парадними сходами влаштований біля лівого торця будинку і вирішений у вигляді монументального ризаліту з пластичним вхідним порта­лом і виразним завершенням у стилі модерн. Ще один композиційний ак­цент фасаду розташований біля проти­лежного правого торця будівлі, являю­чи собою другий, менший за своїми розмірами ризаліт, який, проте, ві­діграє важливу роль у забезпеченні архітектурно-художньої цілісності всієї споруди в цілому. Система декоратив­ного оздоблення, вирішена в кращих традиціях модерну, включає в себе до­сить широку палітру засобів монумен­тального і декоративно-прикладного мистецтва — від численних ліплених деталей і майстерно проробленої сто­лярки порталу до майолікового панно (зображення дерев) над вікнами тре­тього поверху будинку. На фасаді вико­нані стильні написи: дата будівництва «1908» і монограма власниці «МК». Будинок — один з найцікавіших і найвишуканіших зразків модерну в архі­тектурі прибуткових будинків Києва поч. 20 ст.

У Жіночій гімназії М. Клуссінш викла­дали: словесність і російську мову — літературознавець, майбутній чл.-кор. ВУАН (з 1926) і АН СРСР (з 1943)

Адріанова-Перетц (до 1914, одночас­но була секретарем педагогічної ради); історію — мистецтвознавець, історик, етнограф, хранитель історичного й етно­графічного відділів Київського худож­ньо-промислового і наукового музею Д. Щербаківський (1910—14); законо­вчителем був священнослужитель та історик церкви, член ради Київського релігійно-просвітницького товариства С. Петруневич (за радянського часу зазнав репресій, 1937 розстріляний).

У 1920—50-х рр. — середня школа № 58, надалі — педагогічне училище.

Тепер педагогічний коледж [2015].