Чолову частину прибутко­вої споруди займав готель (первісно — «Марсель», у повоєнні роки — «Дніп­ро», з 1964 — «Україна»). Чотириповерховий з підвалами, цегля­ний, тинькований, пофарбований, у плані має форму каре з прямокутним замкненим двором. Внутрішнє роз­планування коридорного типу, голов­ний вхід пов'язаний з двомаршовими сходами — у центрі чолового об'єму, проїзд на подвір'я з боку вулиці — на лівому фланзі. Перекриття пласкі, дах вальмовий бляшаний. Вирішений у формах ренесансу і цегляного стилю. Композиція будівлі в цілому симетрич­на. Вісь входу на чоловому фасаді підкреслена зрізаною наметовою баш­тою на рівні даху. Центральну тридільну п'ятивіконну частину фасаду та флангові тривіконні прясла виділено поповерховими лопатками — канелюрованими на першому поверсі та при­крашеними нішками-ширінками на рів­ні четвертого. Вертикальні членування акцентовано вінцевими тридільними аттиками з горищними віконцями й фронтонами (трикутним центральним і лучковими на флангах), а також вписа­ними у них балконами (довгим на п'ять віконних осей над головним входом та звичайними за розміром на третьому— четвертому поверхах). Горизонтальні членування утворені простими міжпо­верховими гуртами і пишним аркатурним фризом вінцевого карниза. Вікна переважно прямокутні, лише на чет­вертому поверсі у центральному од­новіконному та флангових двовіконних праслях застосовано півциркульні про­різи. На першому поверсі вікна без об­рамлень, ліворуч від прамокутного от­вору головного входу — у вигляді ши­роких вітрин. На верхніх поверхах — декоровані клинчастими замковими ка­менями і ліпленням рослинного харак­теру (гірлянди на перемичках другого поверху, вазони з пагонами у підвікон­них фільонках, килимове заповнення антревольтів півциркульних прорізів четвертого поверху тощо).

Спрощене оформлення (без застосуван­ня ліплення) мають фасади, що оточують внутрішній двір. Серед них виділяється симетричний за композицією фасад тильного об'єму, розкреслений лопатка­ми й пілястрами та міжповерховими гуртами. В його центрі розташований наскрізний проїзд, вписаний в однові­конне прясло, що завершується дуго­подібним карнизом над арковим вікном на четвертому поверсі. Всі інші прорізи прямокутні. Первісне оформлення ін­тер'єрів не збереглося.

Будинок — зразок прибуткового ком­плексу кін. 19 ст., органічно вписаний в міську забудову.

У 1910-х рр. у квартирі № 14 (на першому поверсі правої прибудови до першого флігеля) діяло правління профспілки київських кравців «Голка», одного з найпотужніших професій­них об'єднань міста. 1912—14 та 1917 до складу правління входив Смирнов Іван Федорович (партійний псевд. — Микола Ласточкін; 1885—1919) — політичний діяч, голова Одеського підпільного обласного комітету КП(б)У (1918—19), Одеської ради робітничих депутатів (1919). Член Київської орга­нізації РСДРП (1912—14). Проводив серед робітників-кравців активну агі­тацію, вчив їх за допомогою страйків боротися за свої права, за підвищення платні, за укладання з роботодавцями колективної угоди, був одним із керів­ників нелегального профспілкового центру, навесні 1914 переїхав в Одесу.

1917 — член Київської ради робітничих депутатів (з травня), голова Київської центральної ради фабзавкомів (з серп­ня). Брав участь у жовтневому зброй­ному повстанні 1917, член загально­міського ревкому та страйкового комі­тету під час січневого збройного пов­стання 1918. Загинув в Одесі; похований у Києві в Марийському парку.

1918 у садибі працювало Російське генеральне консульство. Генеральним консулом був Кржемінський Казимир Олександрович (1884—1937) — дипло­мат, завідувач відділом Балканських країн Народного комісаріату закордон­них справ РСФРР (1922), тимчасовий повірений у справах СРСР у Латвії (1924), доцент Московського інституту інженерів транспорту. Репресований, розстріляний. Реабілітований 1956.

У травні—жовтні 1918 у садибі міс­тилася Російська мирна делегація. Її очолював Раковський Християн Геор­гійович (справж. — Станчев Кристю; 1973—1941) — радянський політичний і державний діяч, голова Ради народних комісарів УСРР і нарком закордонних справ УСРР (1919—23), повпред СРСР у Великій Британії (1923—27). Репре­сований, розстріляний. Реабілітований 1988.

Делегація вела переговори з УНР і Українською Державою (переговори з урядом Української Держави відбува­лись у Педагогічному музеї на вул. Володимирській, 57; разом з Х. Раковським у них брав участь Д. Мануїльський) у контексті основних статей Брестського миру, укладеного в бе­резні 1918. Згідно з ним, РСФРР мала визнати право українського народу на самовизначення, укласти з УНР мирну угоду, вивести з її території форму­вання Червоної гвардії, припинити агітацію і пропаганду проти уряду та громадських установ УНР. В умовах нестабільності в Європі і в Україні Х. Раковський затягував переговори. РСФРР анулювала Брестський договір постановою ВЦВК від 13 листопада у зв'язку з капітуляцією Німеч­чини в 1-й світовій війні.

На поч. 1920-х рр. готель призначав­ся для поселення осіб у відрядженні, згодом припинив свою діяльність. У повоєнні роки його було відновлено під назвою «Дніпро»; 1964 його корпуси підпорядкували готелю «Україна».

1960 на фасаді чолового будинку вста­новлено білу мармурову меморіальну дошку І. Смирнову-Ласточкіну.

На поч. 1980-х рр. будівлі садиби пере­творили на приміщення міських ад­міністративних установ. Тепер тут міс­тяться Управління культури та Управ­ління ритуальних послуг Київської міської держадміністрації [2019].