З 1934 — Рада по вивченню продуктив­них сил УРСР, з 1959 — на правах інституту. Раніше РВПС містилася за іншими адресами: на вулицях Володимирській, 54, Терещенківській, 2, М. Грушевського, 4, Червоноармійській, 92. У цьому будинку працювали відомі вчені. 1972 — Ямпольський Стефан Михай­лович (1906—98) — економіст, акад. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч на­уки УРСР (з 1967); ректор Львівського (1944—57), Одеського (1957—65) полі­технічних інститутів, директор (1965—70), завідувач відділу (1972—87) Інсти­туту економіки АН УРСР.

1970 - 72 — голова РВПС. Одночасно 1965—74 — головний редактор журна­лу «Экономика Советской Украины». Наукові праці присвячено питанням економіки промисловості, прогнозування, територіального розміщення продуктивних сил України, економіч­ним проблемам технічного прогресу.

Займався проблемою освоєння при­родних багатств Чорного та Азовсь­кого морів та Сиваша. Один із ініціа­торів, організатор створення та відпо­відальний редактор «Энциклопедии народного хозяйства УССР» у 4-х т. (К., 1963—72).

Як голова РВПС займав кабінет № 406 на четвертому поверсі будинку. 1995—97 — Цемко Володимир Павло­вич (1925—97) — юрист, економіст, чл.-кор. НАН України (з 1995), керую­чий справами АН УРСР—НАН України (1967—95).

Завідував відділом проблем викорис­тання й охорони земельних ресурсів РВПС. Одночасно — декан факультету міжнародних відносин Інституту лінг­вістики та права.

Наукові праці присвячено питанням ефективного використання земельних ресурсів, їх правового захисту та еко­логічного відтворення.

Займав кабінет № 709 на сьомому поверсі будинку.

З 1984 на дев'ятому поверсі будинку розміщується Центр досліджень науко­во-технічного потенціалу та історії на­уки (ЦДПІН). Заснований на базі ор­ганізованого Г. Добровим 1965 відділу машинних методів обробки історико- наукової інформації, що у різні роки й під різними назвами входив до складу окремих установ АН УРСР: Інституту історії (до 1968), Інституту математи­ки (1968—69), Ради по вивченню про­дуктивних сил України (1969—71). У 1971 - 84 — науковий підрозділ Інсти­туту кібернетики. 1984—86 функціону­вав як Центр досліджень науково- технічного потенціалу та історії науки у складі Інституту надтвердих мате­ріалів АН УРСР. З 1991 — самостійна наукова установа в системі АН—НАН України.

З 1989 заклад носить ім'я свого заснов­ника і першого директора — Доброва Геннадія Михайловича (1929—89) — вченого в галузі науковознавства та історії науки і техніки, чл.-кор. АН УРСР (з 1988), Міжнародної ака­демії історії науки (з 1965), члена Між­народної академії гуманітарних і при­родничих наук (з 1978).

Працював у цьому будинку як дирек­тор Центру в 1984—89. Одночасно: з 1969 — засновник і відповідальний ре­дактор республіканського міжвідомчо­го збірника «Науковедение и информатика» та збірника наукових праць «Ма­териалы по науковедению», з 1981 — член редколегії міжнародного журналу «Наукометрия» (Амстердам, Будапешт); завідувач кафедри Київського інститу­ту народного господарства (з 1981), за­ступник голови Ради по вивченню продуктивних сил України АН УРСР (1984—86), заступник директора Інсти­туту надтвердих матеріалів АН УРСР (1986—89), голова спеціалізованої ради із захисту докторських дисертацій (з 1986), експерт ЮНЕСКО і РЕВ з питань наукової політики.

Під керівництвом ученого ЦДПІН став одним із провідних наукових закладів СРСР з проблем науково-технічного прогнозування, досліджень потенціалу науки і техніки, природознавства. За­сновник наукознавчої школи в Україні. Одним із перших в СРСР розпочав дослідження в галузі наукометрії. Вив­чав проблеми науково-технічного роз­витку, організації та управління науковими дослідженнями. Висунув і об­ґрунтував концепцію наукознавства як комплексної науки. Новаторськи розширив проблематику історії науки та техніки і збагатив арсенал мето­дів їх аналізу й соціально-економічної оцінки.

Займав кабінет № 909 на дев'ятому поверсі будинку.

1972—76 в будинку працював Погреб­няк Петро Степанович (1900—76) — учений в галузі лісівництва та ґрунто­знавства, акад. АН УРСР (з 1948); ди­ректор Інституту лісу АН УРСР (1945— 56), голова РВПС (1948—50), віце-пре­зидент АН УРСР (1948—52).

1970—76 очолював відділ фізичної географії Сектора географії АН УРСР. Засновник Українського товариства охорони природи.

Наукові дослідження стосуються ба­гатьох галузей науки про природу лісництва, лісового ґрунтознавства, гео­ботаніки, екології рослин, лісової гі­дрології, палеогеографії, мікробіології лісових ґрунтів, ландшафтознавства, залісення пісків, фізичної географії. Обґрунтував гіпотезу про походження степів, створив учення про природну родючість лісових ґрунтів, удосконалив лісову типологію.Один із основополож­ників порівняльної екології рослин. Створив наукову школу в лісництві (українська типологічна школа).

Займав кабінет № 914 на дев'ятому поверсі.

З цим будинком пов'язана також ді­яльність таких учених, як академіки О. Алимов, М. Паламарчук, члени-кореспонденти Є. Бершеда, С. Дорогунцов, Л. Руденко та ін. [2004].