1971-87рр. тут проживав Миколайчук Іван Васильович ( народився 15 червня 1941, Чортория, Кіцманський район, Чернівецька область — помер 3 серпня 1987, Київ, УРСР) — український кіноактор, кінорежисер, сценарист. Лауреат Шевченківської премії 1988(посмертно). 34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, дві режисерські роботи. В кіно дебютував ще студентом — у курсовій режисерській роботі Леоніда Осики «Двоє». Загальне визнання Миколайчукові принесли ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у«Тінях забутих предків». Знімався в них одночасно, також навчаючись на 2-му курсі. «Тіні забутих предків» здобули 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 Гран-прі) у 21 країні й увійшли до Книги рекордів Гіннеса. З 1965 працював на Київській кіностудії художніх фільмів ім О. Довженка. У ці роки за його сценаріями чи у співавторстві створено фільми: «Білийптах з чорною познакою» (1971; роль Петра Звонаря), «Відлюдок» (1978), «Мріяти і жити» (1975), «І в звуках пам'ять відгукнеться», «Під сузір'ям Близнюків» (1979). У 1972 виконав роль Василя у фільмі «Пропаща грамота»; читав дикторський текст (Г. Сковорода) у фільмі «Відкрий себе», знятому на «Укркінохроніці». 1980 поставив фільм «Вавілон-ХХ» (співавтор сценарію, автор музичного оформлення, роль Фабіана), 1982 — «Така пізня, така тепла осінь» (у співавторстві з В. Коротичем, роль Григора Корчака). Залишилися нездійсненими його сценарії про композитора М. Березовського, народної притчі «Небилиці про Івана» та ін. Був членом правління Спілки кінематографістів України. Похований на Байковому цвинтарі. Посмертно відзначений 1988 Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка. В пам'ять І. Миколайчука проводиться республіканський кінофестиваль.

Жив у трикімнатній квартирі № 64 на дев'ятому поверсі. Збережено меморіальний кабінет митця.