Під час Великої Вітчизняної війни горів. Відновлений 1948. П'ятиповерховий, цегляний, пофарбо­ваний, у плані Т-подібний (з ризалітом чорних сходів на дворовому фасаді), односекційний. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям. Оздоблений у цегляному стилі із засто­суванням ліплених ренесансно-бароко­вих елементів. Симетрія загальної по­будови виявлена в композиції головно­го фасаду з центральним порталом вхо­ду й двома рядами балконів на флангах з ажурними металевими ґратами у ви­гляді волютоподібних арабесок.

Ярус­ність фасаду підкреслено гуртами та різноманітним оформленням міжві- конь: на перших трьох поверхах — поярусними лопатками (на другому й третьому — рустованими), на четверто­му й п'ятому поверхах — спільними модифікованими пілястрами із зубчас­тим завершенням, прикрашеним ліпле­ною фільонкою й накладним карту­шем. Вікна переважно прямокутні, на п'ятому поверсі — аркові, із замковими каменями. Рясно декорований портал входу заввишки у два поверхи включає розташоване над дверима аркове вікно й завершення у вигляді п'ятигранного щипця.

Зовнішнє оздоблення характерного для кін. 19 — поч. 20 ст. прибуткового будинку вирізняється насиченістю й розмаїттям декоративно-пластичних прийомів.

1903 у будинку проживав Шліхтер Олександр Григорович (1868—1940) — політичний і державний діяч, акад. ВУАН (з 1929). Приїхав у Київ восени 1902. Був агентом газети «Искра», увійшов до складу Київського комітету РСДРП (1902—04), який стояв на мен­шовицьких позиціях. Один з організа­торів групи «Вперед» у лютому 1905. Працював в Управлінні Південно-За­хідної залізниці. 14 серпня 1903 був одним з керівників загального політич­ного страйку в Києві, в якому взяли участь робітники Головних залізнич­них майстерень і депо та інших вели­ких підприємств міста, загалом понад 15 тис. робітників 100 підприємств. У радянський час мешкав на сучасній вул. Терещенківській, 5.