Складається з двох прямокутних у плані секцій на вул. Л. Толстого й однієї Т-подібної — на вул. Саксаган­ського. Перекриття пласкі, дах дво­схилий з наріжною банькою, покриття бляшане.

Оздоблений у цегляному стилі (лопат­ки, фільонки, аркатурні й зубчасті кар­низи) з елементами ренесансно-баро­кової архітектури (аркові вікна, ліпле­ний декор). Акцентами в асиметричній ярусній побудові споруди виступають наріжна частина, увінчана аттиком і півсферичною ребристою банею з ма­ківкою, та вхідні розкріповки з тридільними аттиками, завершеними напівциркульними щипцями над цент­ральними круглими отворами. Осі входів додатково виділено високими арковими вікнами, що освітлюють схо­дові клітки. На п'ятому поверсі вікна аркові, на інших поверхах — прямо­кутні. Рельєфний декор рослинного ха­рактеру (антревольти аркових вікон, різноманітні на кожному поверсі зам­кові камені) доповнює скульптурний: маскарони з гірляндами у верхній час­тині лопаток (у розкріповках застосо­вано лев'ячі маски), голівки в обрам­ленні листя — у замкових каменях вікон третього поверху. Архітектуру чолових фасадів істотно доповнювали ажурні металеві ґрати балконів з виг­нутих назовні вертикальних прутків (частина балконів і всі ґрати втрачені під час останнього капітального ре­монту).

Будинок — характерний зразок житло­вої багатоквартирної забудови свого часу, що акцентує перехрестя двох вулиць.

1909 - 12 у будинку проживав Ліндеман Володимир Карлович (1868—1933) — лікар, патофізіолог. По закінченні Мос­ковського університету (1893) працю­вав у ньому. З вересня 1901 професор, завідувач кафедри загальної патоло­гії Київського університету (1901—18) і Київського медичного інституту (1920—22). Одночасно директор Бактеріологічного інституту (1910—22), професор зоології Медичного відділен­ня Вищих жіночих курсів (з 1907), один із організаторів створеного на їхній базі Жіночого медичного інституту (1916). Секретар Товариства для бо­ротьби із заразними хворобами. Один із найавторитетніших у свій час вчених і педагогів. Його учнями були відомі у майбутньому лікарі й вчені М. Вашетко, В. Виноградов, М. Нещадименко, С.Тимофєєв.

Досліджував проблеми патології крово­обігу, патофізіології нирок, питання спадковості, мінливості та їхню роль в розвитку патології. Вперше у світі експериментально відтворив гломерулоне­фрит за допомогою нефроцитотоксичної сироватки. У 1910—11 опублікував «Підручник загальної патології» у 2 т., 1912 - «Короткий курс медичної зоо­логії». Мешкав на цій вулиці також у садибі № 22 (1901—04), садибі № 89 (1907—09), на сучасних вулицях Горь­кого, 14 (1904—07) і Леонтовича, 4 (з 1913).

Тепер у будинку містяться Санітар­но-епідеміологічна станція і район­не Територіальне медичне об'єднання м. Києва, поліклініка № 2 Дитячої клі­нічної лікарні № 3, аптека, магазин «Побутова техніка» [1326].