У 1917 - 18 в квартирі № 13 будинку проживав Василенко Костянтин Прокопович (1877 - 1941) — журналіст, громадсько-політичний діяч. Рідний брат історика М. Василенка. 1908 - 18 постійний співробітник, завідувач між­народного відділу, з 1910 член редко­легії та помічник редактора газети «Киевская мисль». Член Київського громадського зібрання. У 1898 - 1918 член і провідний діяч Київського комі­тету РСДРП, меншовик (з 1903). У травні 1917 - січні 1918 голова Київ­ського обласного комітету РСДРП (меншовиків), гласний Київської місь­кої думи. З червня член Малої Ради, з 8 серпня член Української Централь­ної Ради; з 12 вересня до 2 жовтня ге­неральний секретар праці, з 12 жовтня до 17 листопада комісар Тимчасового уряду по м. Києву. На виборах до Все­російських установчих зборів у листо­паді 1917 висувався кандидатом від РСДРП (об'єднаних меншовиків). У січні 1918 вийшов з партії, відійшов від політичної діяльності. 1919 працював у Київському народному університеті, був відповідальним редактором газети «Киевская жизнь». 1922 - 23 співро­бітник комісії звичаєвого права ВУАН. У липні 1923 заарештований у справі Київського обласного центру дії, засуд­жений до 10 років позбавлення волі. До 1929 в'язень Лук'янівської тюрми, пізніше — на засланні у Сибіру (до 1932). По поверненні працював під Києвом. 1938 заарештований вдруге, у липні 1941 розстріляний органами НКВС у Вінниці. Реабілітований 1991. Раніше жив на вул. Паньківській, 12. Мешкав також на цій вулиці в будинку № 56, на вул. Тарасівській, 20 (будинки не збереглися) та за іншими адресами.

1907 - 09 (з перервами, зокрема, в 1908 виїздив на лікування до Італії)) в будин­ку жив Грінченко Борис Дмитрович (літ. псевд. — Вартовий, Б. Вільхівський, Перекотиполе, Василь Чайченко, Л. Яворенко та ін.; 1863 - 1910) — письменник, фольклорист, мовознавець, публіцист, педагог, громадсько - політичний діяч. У цей період працю­вав над впорядкуванням і виданням ра­зом з іншими діячами київської Старої Громади «Словаря української мови» в 4-х томах, видрукованого у Києві в 1907 - 09. З 1906 редактор журна­лу «Нова громада», 1906 - 09 голова Київської «Просвіти». Член Українського наукового товариства. Член-засновник Української радикальної пар­тії (1905), що 1906 злилася з Україн­ською демократичною партією в Українську радикально-демократичну партію, автор програми УРДП. У бе­резні 1907 надіслав з цього будинку в Імператорську Санкт-Петербурзьку АН, яка організовувала нараду з приво­ду українського правопису, записку «До питання про правопис української мови», виклавши в ній історію його ви­никнення і поширення під назвою — «Український правопис Куліша-Желеховського, а також конкретні зауважен­ня щодо написання окремих слів».

На поч. 1910-х рр. тут мешкав Шехонін Микола Олексійович (1883—1972) — архітектор. У цей час за його проекта­ми було споруджено житлові будинки на вул. Паньківській, 8 (1909 - 14), на вул. Саксаганського, 78, 78-б (1911 - 12), брав участь у будівництві павільйонів Всеросійської виставки 1913 в Києві.

Тепер частина приміщень на першому поверсі використовується як офісно - торговельна [1336].