З 1874 належав лікарю Олександрівської міської лікарні Я. Федотову -Чехівському та його дружині Н.Федотовій - Чехівській. На їхнє за­мовлення в 1896 споруду розширено прибудовою за проектом арх. І. Ніко­лаєва: у плані Г-подібний об'єм було доповнено до прямокутника, на чоло­вому фасаді прибудови ліворуч від основного об'єму влаштовано вхідний портал, акцентований нагорі шатро­вою вежкою.

Будинок займав частину фронту просторої ділянки з численни­ми одноповерховими дерев'яними жит­ловими, торговельними і службови­ми спорудами (не збереглися). В кін. 1890-х рр. ділянка перейшла у влас­ність підприємця А.-Е. Марцинчика. В радянський час будинок надбудовано третім поверхом з частковим збере­женням стилю, силует знівельовано, вежку розібрано. Внутрішнє плануван­ня зазнало змін.

Триповерховий, цегляний, тинькова­ний, у плані прямокутний, з незначним виступом на лівому фланзі, що підкрес­лював проїзд на подвір'я (тепер замість проїзду зроблено вікно).

Вирішений у стилі історизм. Архітек­турно-мистецьку цінність будівлі виз­начає головний фасад, первісна площи­на якого являє досить вдалу стиліза­торську копію ренесансного палаццо. Ритмічно-ярусна композиція фасаду утворена рівномірним кроком вікон­них прорізів та чіткими лініями про­фільованих міжповерхових карнизів і підвіконних гуртів. Прямокутні вікна першого поверху оздоблено лиштвами з прямими сандриками, аркові вікна другого — архівольтами, що спирають­ся на пілястри, аркові вікна третього поверху — простим обрамленням. Лиштви виділяються на тлі рустування стін нижніх ярусів. У міжвіконнях дру­гого поверху — встановлені на крон­штейнах канелюровані колонки з пере­хватами. Тактовно застосований ліпле­ний декор складається із замкових ка­менів (на першому поверсі — у вигляді картушів, на другому — модульйонів), над- і підвіконних фільонок з рослинним орнаментом та смугу лиштвах вікон у вигляді листя (перший поверх) та луски (другий поверх). Позбавлений ліпленого декору третій (надбудова­ний) поверх тектонічно ув'язаний з основним об'ємом.

Будинок — яскравий зразок невеликої житлової споруди — особняка з риса­ми неоренесансу.

У 1890-х рр. — 1912 в будинку прожи­вав Марцинчик Адольф-Едуард Адольфович-Якович (1846—1912) — підприє­мець, громадський діяч. Закінчив ме­дичний факультет Київського універ­ситету зі званням провізора фарма­ції. 1881 заснував Південно-Російське товариство торгівлі аптекарськими товарами (російська абревіатура — ЮРОТАТ), яке утримувало у Києві ме­режу аптек і складів, був беззмінним його директором. Будинок ЮРОТАТу міститься на цій же вулиці (№ 108/16). Багаторічний президент Київського фармацевтичного товариства. Входив до складу синдиків (членів вищої ради) київської лютеранської громади. Похо­ваний на Байковому цвинтарі.

Тепер будинок — складова комплексу промислового підприємства «Київмед- препарат».