Первісна ділянка пл. 570кв. сажнів ма­ла чотирикутну форму. Першою відо­мою власницею садиби, згідно з по­становою київського магістрату від 11 липня 1857, була вдова купця М. Голованьова. 1857-60 на її замовлення споруджено чоловий дерев’яний одно­поверховий з цегляним підвалом буди­нок за зразковим фасадом № 2, на по­двір'ї — дерев'яні флігель і служби.

Верхня тераса в тилу призначалася під сад. 1873 на місці флігеля побудовано новий — двоповерховий на цегляному підвалі, позбавлений декору будинок, а також сарай. 1885 на замовлення М. Голованьової зведено чоловий дво­поверховий дерев'яний будинок за­мість крамнички на незабудованій час­тині фронту, праворуч від сучасного № 34. Це перша з відомих київських споруд архітектора Е. Брадтмана.

Впродовж 1880-90-х рр. власники ділянки зміню­вались, її забудова не зазнала істотних доповнень. З кін. 1890-х рр. до 1911 са­диба належала діячеві міського само­врядування, члену Либідської дільничої Підкомісії з оцінки нерухомості при Міській думі Ф. Білокренцю.

У 1911р. її придбав київський купець і домовлас­ник Е. Манов. Наступного року всю стару забудову знесено, по фронту вулиці зведено п'ятиповерховий при­бутковий будинок за проектом арх. Ф. Троуп'янського. На першому по­версі первісно було дві квартири (кожна на п'ять кімнат), на інших по­верхах — по три квартири, загалом — по 16 житлових кімнат на поверсі. У підвалі також були невеликі кварти­ри.

У 1919р. будинок націоналізовано. В ра­дянський час приміщення переплано­вано. У 1990-х рр. мешканців будин­ку відселено. Знищено частину декору інтер'єрів, замінено перекриття, на головному фасаді втрачено первісні ґрати балконів над еркерами, барельєф над центральним вікном другого по­верху.

П'ятиповерховий з цокольним повер­хом, цегляний, пофарбований, у плані Т-подібний. Перекриття пласкі залізо­бетонні, дах двосхилий, з бляшаним покриттям. У центрі — квадратні в плані парадні сходи під великим скля­ним ліхтарем та ліфт. Коридор з'єднує хол першого поверху з подвір'ям, двоє чорних сходів (дво- і чотиримаршові) розташовані асиметрично.

Довгий голов­ний симетричний фасад на 11 віконних осей визначає п'ятидільна композиція, в якій домінують вертикалі двох бічних п'ятигранних еркерів другого-четвер­того поверхів, продовжені на рівні даху щипцями з характерними для нео­ампіру строєними напівциркульними прорізами (трифоріями).

Над карнизом середньої частини — приземкуватий фронтон. Нижню частину фасаду тинь­ковано під руст, п'ятий поверх гори­зонтальним гуртом виділено в окремий ярус. Середнє поле стіни оформлено мотивом високої аркади, утвореної архівольтами над вікнами четвертого поверху, які спираються на імпости в міжвіконних простінках. Вісь цент­рального вхідного порталу з напівциркульною перемичкою підтримано біль­шими вікнами з декоративним порти­ком на рівні другого поверху й двофігурним барельєфом на тему добро­буту — між третім і четвертим повер­хами.

Важливу роль в оформленні екс­тер'єру відігравало поєднання відкри­тої жовтої цегли (тепер пофарбована) та різного за фактурою декоративного тиньку. На дворовому фасаді круглі вікна п'ятого поверху несуть ознаки майбутнього стилю конструктивізм. Пам'ятка — одна з найкращих споруд у забудові вулиці поч. 20 ст.

З 1915 до 1930-х рр. у квартирі № 3 на другому поверсі будинку проживав Фінкельштейн Лев Осипович (1873 - 1948) — лікар-педіатр, вчений, доктор медицини (з 1901). У 1912 - 14, 1918 - 19 ординатор, директор притулку «Ясла» Київського губернського земства, го­ловний лікар дитячої Лук'янівської лікарні Київського міського управлін­ня. 1919 - 27 ординатор дитячого бу­динку для немовлят. 1920 - 25 профе­сор кафедри дитячих захворювань лікарсько-педагогічного факультету Ін­ституту народної освіти. З 1922 приват-доцент Київського медінституту та Київського клінічного інституту, 1925 - 41 завідувач кафедри дитячих захворювань Київського медичного інституту. У 1920-х рр. також науковий керівник «Охматдиту», науковий консультант Київського інституту охорони здоров'я, консультант Державного дитячого са­наторію в Пущі-Водиці. Наукові праці присвячено проблемам лікування ту­беркульозу, ревматизму, пневмонії, ра­хіту, вірусних інфекцій та інших дитя­чих хвороб.