П'ятиповерховий з цокольним напів-поверхом, цегляний, пофарбований, у плані Т-подібний. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям. Складається з двоквартирної житлової секції з центральним комунікаційним блоком, що утворює ризаліт на дворо­вому фасаді. На правому фланзі проїзд на подвір'я.

Вирішений у модернізованих формах цегляного стилю з притаманним йому геометричним подрібненим декором. Симетричний головний фасад відзна­чається чітким ритмом вертикальних і горизонтальних членувань.

У компо­зиції домінують двовіконні фланги, підкреслені пласкими й гранчастими (на четвертому—п'ятому поверхах) ло­патками, виступними аттиками, строє­ними вікнами та трикутними фрон­тонами. Додаткові вертикальні осі утворюють два ряди балконів.

Кожен з поверхів має індивідуальний характер оздоблення. Вікна прямокутні, видов­жених пропорцій, тільки строєні верх­ні вікна у флангах окреслено спільною лучковою перемичкою. Вхід у будинок у центрі фасаду підкреслено арковим отвором і порталом з низкою крон­штейнів під фігурним сандриком. Буди­нок увінчує модерністичний карниз ве­ликого виносу.

Архітектура споруди вирізняється по­мітним посиленням раціональних основ з одночасним переплетінням різ­них мистецьких течій і напрямів поч. 20 ст.

З 1920-х рр. (з перервою в 1941—45) у квартирі № 5 проживав Губергріц Макс Мойсейович (1886—1951) — терапевт, акад. АН УРСР (з 1948), заслужений діяч науки УРСР (з 1935). З 1920 завідувач кафедри спеціальної патології і терапії Київського медично­го інституту, з 1928 керував клінікою і кафедрою пропедевтики внутрішніх захворювань, якій по смерті вченого було присвоєно його ім'я. Одночас­но очолював клінічно-еспериментальні відділи українських науково-дослідних інститутів: ендокринології (1932—34) й харчування (1930—41; тепер Київський НДІ гігієни харчування МОЗ України). З 1945 науковий керівник цього закла­ду. Відповідальний редактор журналу «Радянська медицина», заступник го­лови правління Всесоюзного й Україн­ського терапевтичних товариств. Досліджував проблеми фізіології та патології кровообігу і травлення, ліку­вання болю, грудної жаби, виразкової хвороби тощо. Одним з перших у віт­чизняній науці звернувся до проблем функціональної діагностики і патології підшлункової залози.

На поч. 20 ст. в будинку мешкала Массіні Катерина Августівна (1840— 1912) — оперна співачка (сопрано), пе­дагог. Виступала на оперних сценах Мілана, Мадрида, Лісабона, Одеси, Києва (1874—78), Москви. Композитор П. Чайковський присвятив їй романс «Він так мене кохав». У ці роки давала приватні уроки. Учні — Є. Горянський, Т. Леліва-Копистинський, Д. Рознатов- ський, М. Ростовська та ін. Померла в Києві.